Протягом останніх 10 років в Україні сформувалося неоднозначне ставлення до вакцинації: згідно з опитуваннями, тільки 38 % респондентів впевнені в необхідності вакцинації, 33 % вважають щеплення необов’язковими, 29 % вагаються з відповіддю. Таке ставлення призводить до зниження, так званого, колективного імунітету та ставить нашу країну під загрозу виникнення епідемії.
Вакцинація (щеплення, імунізація) – перевірений часом метод створення штучного імунітету з метою запобігання деяким небезпечним інфекційним хворобам та зменшення негативних наслідків у разі захворювання на них.
Термін “вакцина” походить від французького слова vacca – корова. Його запровадив Луї Пастер на честь англійського лікаря Едварда Дженнера, якого можна вважати піонером в області вакцинопрофілактики.
У 1796 Дженнер в результаті своїх спостережень та експериментів, замість натуральної людської віспи запропонував робити щеплення людям формою віспи, яка зрідка вражала корів, що зробило щеплення повністю безпечним. Такі щеплення коров’ячої віспи розвивали імунітет від натуральної віспи. Він також запропонував термін «вакцинація» (лат. vaccina — коров’яча віспа). Лише сто років по тому французькому мікробіологу Луї Пастеру вдалося ослабити збудників інших захворювань і приготувати з них препарати для щеплень. У 1881 році він створив захисні препарати проти сибірки, а в 1885 році — проти сказу.
Не треба також забувати, що організм нещепленої дитини украй уразливий перед хвороботворними вірусами та бактеріями. Тому навіть незначної концентрації хвороботворних мікроорганізмів у навколишньому середовищі буде достатньо для розвитку хвороби. Імунітет щепленої дитини в цій ситуації зуміє протистояти зараженню.
Вроджениий, набутий та штучний імунітет.
Під імунітетом розуміють здатність організму опиратися інфекціям.
Вроджений виникає при внутрішньоутробному розвитку шляхом передачі готових антитіл від матері до дитини, а також при грудному годуванні (антитіла матері можуть передаватися з молоком). Основним недоліком вродженого імунітету є відсутність імунологічної пам’яті, тобто щоразу при попаданні чужорідного агента в організм процес захисних реакцій проти нього повинен відбуватися знову.
Набутий імунітет формується в організмі людини протягом життя в результаті контакту з хвороботворними вірусами або бактеріями.
Штучний імунітет буває пасивним – набувається завдяки введенню медичних сироваток під час хвороби та активним – профілактичні методи засобами вакцинації.
Правильно проведена вакцинація дає змогу сформувати штучно набутий імунітет на доволі тривалий період часу.
Обов’язкова вакцинація передбачає щеплення від туберкульозу, гепатиту, дифтерії, коклюшу, правця, поліомієліту, гемофільної інфекції, кору, краснухи, паротиту.
В якості додаткової може проводиться вакцинація від пневмококової та ротавірусної інфекції, гепатиту А, менінгококової інфекції. В Україні щеплення від цих інфекцій є необов’язковим, проте в європейських країнах вони внесені в календар обов’язкових щеплень.
Чому важливо, щоб більшість дітей були вакциновані? Якщо 90–95% людей мають імунітет проти давно забутого інфекційного захворювання, воно не пошириться територією країни, навіть якщо буде завезене з іншої держави. Такий імунітет називається „колективним”.
Більше того, колективний імунітет захищає дітей, котрим не можна проводити вакцинацію через постійні чи тимчасові протипоказання, а також дітей, котрі ще не отримали щеплень проти певних захворювань, оскільки не досягли відповідного віку.
Наприклад, в Україні дитина отримує щеплення проти кашлюка, починаючи з тримісячного віку. До цього моменту вона захищена від інфекції завдяки колективному імунітету. Колективний імунітет може бути сформовано лише в результаті охоплення вакцинацією понад 95% населення.
Вакцинація призначається виключно лікарем, який повинен оглянути дитину і врахувати дані аналізу крові і сечі. Особливу увагу фахівець має також приділити можливим протипоказанням.
Додаткова інформація: Від січня 2015 року в Україні введений новий план вакцинації, визнаний європейськими фахівцями. Центри вакцинації в Києві та інших містах України функціонують у приватних і державних профільних лікувальних установах.
Світлана Філоненко
