В нещодавно опублікованій статті Катерини Амосової, ректора Національної медичної Академії, іде мова про нове покоління, так званих міленіалів, по-іншому їх ще називають поколінням Y. Ці люди згідно американської класифікації поколінь народилися між 1981 та 1999 років.
Подібне виокремлення є умовністю для пострадянських реалій. Але від початку 2000, коли Інтернет глобалізував світ, стер кордони між культурами, здається, що покоління, яке народилося після 2000 року, не тільки в Сполучених Штатах, але і у нас, в Україні, може по праву називатися одним іменем. Д. Робертс з Гарвардської Медичної Школи вказує на 2000 рік, як на відправну точку для нового покоління Z.
Найстаршим представникам Z всього лише 17 років, і вони формуються.
А отож тільки брак історичної відстані не дозволяє обмежити Z, наприклад, 2010, а далі почати відлік радикально нового покоління. Але якщо взяти до уваги підвищення швидкості життя, збільшення масиву людських знань вдвічі за все коротший період, то припущення про покоління пост Z, а може і пост пост Z, не виглядатиме необґрунтованою фантазією.
Ось повна класифікація поколінь за Д. Робертсом Harvard Medical School
- традиціоналісти”, або “ветерани” – 1922-1945 рр.;
- “бебі-бумери” – 1946-1964 рр.;
- “покоління Х” – 1965-1980 рр.;
- “міленіали”, або “покоління Y” – 1981-1999 рр.;
- “покоління Z” – з 2000 р.
Зрозуміло, що, коли в Америці почався бебі-бум та післявоєнне економічне зростання, на теренах Радянського Союзу вирував голод та післявоєнні сталінські чистки. Коли покоління Х в Америці переживало сексуальну та наукову революцію, у нас була ера Брежнєвського застою.
Давайте сприймемо цю класифікацію радше як напрямок для розуміння, а не догму.
Тоді напрошуються поверхневі спостереження. Мені 30 років, а отже я є представником покоління міленіалів. Серед моїх вчителів в університеті та школі були навіть “ветерани”, основна маса викладачів – представники покоління Х та бебі-бумерів.
Мене вчили важливим речам світу, якого на момент отримання цих знань вже не існувало.
Сьогодні, засвоївши парадигми Х та бебі-бумерів, міленіали виховують своїх дітей – Z, а може пост Z, а може і пост пост Z, постійно приміряючи розвиток дітей до себе: “А я в цьому віці вже вмів, знав, говорив, читав, писав, був самостійнішим… А ми не могли собі дозволити такої поведінки по відношенню до батьків, вчителів, старших…”
Цим прикладом ми дуже різко перенеслися з речей концептуальних на побутові. Я не говорю, що маємо толерувати нечемність чи не працювати над дикцією, читанням чи іншими базовими знаннями. Мова іде про глобальне і несвідоме перенесення свого досвіду, батьківських виховних моделей на життя дітей із радикально нового покоління.
Катерина Амосова, як викладач, не перестане бути представником і носієм цінностей покоління бебі-бумерів, але той факт, що вона роздумує над цінностями нової генерації студентів, вважає міленіалів та їхні цінності не гіршими, а інакшими, допоможе їй щонайменше, лиючи у вуха студентів відверте минуле, принаймні попередити їх про це.
Коли неусвідомлено міряємо наших дітей мірками свого часу чи цінностями наших батьків, то неймовірно ускладнюємо їхній шлях до нових реалій стаємо причиною їхньої відсталості, нездатності конкурувати в новому світі.
