В той час, як для нас залишається найважливішим слідувати головному посланню з Фатіми, є багато цікавих фактів, пов’язаних з цим об’явленням, котрі вартує згадати.
Підписуйтеся на Родину в телеграмі https://t.me/rodyna_cath
З фатімськими об’явленнями пов’язано багато захоплюючих деталей. Усі вони наголошують на важливості Фатіми.
Як говорив св. Іван Павло ІІ після того, як був серйозно поранений 13 травня 1981 року, послання з Фатіми «сьогодні є більш актуальним, ніж було у 1917 році».
Пізніше, коли Папа-емерит Бенедикт XVI відправив у 2010 р. в Фатімі Літургію з нагоди 10-ої річниці беатифікації малих візіонерів, Жасінти і Франциско Марто, він сказав: «Помилкою є вважати, що пророча місія Фатіми завершена»
.
Пропонуємо 12 маловідомих фактів про події, пов’язані із об’явленнями у Фатімі.
Факт 1. В 50-ту річницю об’явлень, 13 травня 1967 р., Папа Павло VI став першим Папою, котрий відвідав місце об’явлень у Фатімі.
Факт 2. У своїх мемуарах сестра Люсія описала Жасінту, котрій ще не виповнилось 10 років, коли вона померла, як «завжди серйозну і стриману, однак товариську. Здавалось, що всі її вчинки відображали Божу присутність в спосіб, характерний дорослим людям з великими чеснотами».
Це було після об’явлень. До них вона була «втіленням ентузіазму і капризу». Однак опісля Жасінта ніколи не боялась висловлювати свою думку і могла докорити дорослим та дітям, які робили чи говорили щось недоречне, кажучи: «Не робіть цього, бо ви ображаєте Господа нашого Бога, а Його і так багато ображають!».
Факт 3. З іншого боку, з різних джерел, в т.ч. з книги «Шлях під пильним поглядом Марії», написаної сестрами-кармелітками, що жили з сестрою Люсією, стає відомо, що вона жартувала навіть тоді, коли їй було поза 80 років і вона була дуже хвора.
Бранка Пол, лікарка, котра відвідувала сестру впродовж останніх 15 років її життя, розповідає: «Мене завжди дивувало, наскільки вона була звичайною, простою і покірною. Сповнена радості і сміху, вона завжди жартувала і багато сміялась… Бути поруч з сестрою було чудово. Її заразлива радість робила усіх щасливими». І це все попри те, що вона терпіла заради навернення грішників.
Отець Джон де Марчі, товариш сестри Люсії, у книжці «Правдива Історія Фатіми» описує її як «цілком звичайну особу,.. яка була настільки реальною, як тарілка печива… і якби мені довелось виокремити її видатну природню рису, я б сказав, що це – її веселість. Нікому не вдавалось побачити в ній і найменшого натяку на хворобливий темперамент чи виняткову турботу про себе».
Факт 4. В той час, як її кузени померли ще до того, як їм виповнилось 10 років, Люсії Пресвята Богородиця сказала, що вона залишиться поширювати послання з Фатіми. Спочатку вона вступила в Інститут св. Доротеї, а згодом, 25 березня 1948 р., вступила до чину сестер-кармеліток. Цей день був не лише традиційним Святом Благовіщення, але й того року воно припало на Великий Четвер – той самий літургійний день, в який вона народилась.
Факт 5. Вступаючи до чину кармелітів, вона офіційно отримала ім’я «Сестра Марія від Непорочного Серця», а кімната, яку вона отримала, була посвячена «Непорочному Серцю Марії», як зазначалось у рамці над дверима. Там було написане ще одне речення: «Моє Непорочне Серце стане твоїм притулком». Непорочне Серце стало притулком для Люсії впродовж наступних 57 років. Її повним іменем було «сестра Марія Люсія від Ісуса і Непорочного Серця», однак всі називали її сестрою Люсією.
Факт 6. Впродовж останніх років свого життя сестра Люсія мала у своїй кімнаті статую Фатімської Богородиці, яку дуже берегла. Ця фігурка була подарунком від Папи Івана Павла ІІ в 2003 році.
Факт 7. Люсія врятувала двох дітей, які потопали. Це було на початку 1930-их років, коли вона жила в монастирі. Через поганий стан її здоров’я, лікар приписав їй проводити один місяць влітку на березі моря, щоб відновлювати здоров’я. Оскільки в монастирі були й інші сестри, що потребували віднови здоров’я поблизу моря, сестра-настоятелька винайняла для них будинок.
Одного ранку на пляжі кілька жінок збирали водорості, які хвилі викидали з моря, а двоє дітей бавились поблизу. Зазвичай море було спокійним, однак в той день хвилі були досить сильними.
Люсія піднялась на каміння і збирала там молюсків, коли почула крики і плач наляканих жінок. Сильна хвиля захопила дітей і відтягувала їх в море. Люсія одразу стрибнула у воду.
«Мені вдалось схопити одну дитину і витягти її на берег», – написала потім Люсія. – «Спочатку, я не бачила другої дитини, однак потім побачила, що вона лежить на скелі, куди її занесли хвилі. Я витягла її з допомогою Богородиці, до якої звернулась про допомогу, і мені вдалось врятувати цих два життя. Після кількох шокуючих хвилин, коли діти вибльовували морську воду, якої наковтались, бідні жінки не знали як мені дякувати. «Дякуйте Богородиці, бо це вона зробила, а не я», – я сказала їм, щоб прищепити відданість Марії. Я вважаю, що саме Вона допомогла мені, бо хоч я добре плавала, але хвороба була достатньо сильною, щоб завадити мені».
Факт 8. Францискові було 9 років, коли 13 травня розпочались об’явлення, однак він також став свого роду містиком. У своїх Мемуарах, Люсія розповідає, як її молодший кузен надавав перевагу бути наодинці, щоб молитись, приносити жертву і розважати одразу після того, як почались об’явлення.
Він завжди хотів потішати нашого Господа, Котрий, за його словами, був дуже засмучений через велику кількість гріхів (про гріхи було сказано в 1917 році). По дорозі до школи він казав Люсії іти на навчання, а сам залишався в церкві «поруч із Прихованим Ісусом. Мені не варто витрачати час на те, щоб вчитись читати, бо скоро я піду до Неба».
Там він перш за все потішав «Прихованого Ісуса», а потім молився за навернення грішників.
Факт 9. Що стосується посвяти Росії, як з книги «Шлях під пильним поглядом Марії», так і з книги «Фатіма для сьогодні» отця Ендрю Апостолі, дізнаємось, що Люсія писала до свого сповідника у 1936 р. про те, що вона запитувала Господа чому Він просто не наверне Росію, без того, щоб Святіший Отець проводив посвяту.
Вона розповіла, що Господь відповів: «Бо я хочу, щоб уся Моя Церква визнала цю посвяту як тріумф Непорочного Серця Марії, щоб пізніше розширити його культ, а потім поставити почитання Непорочного Серця поруч із почитанням Мого Пресвятого Серця».
Факт 10. Першу спробу посвятити Росію, як просила Богородиця, здійснив Папа Пій ХІІ 31 жовтня 1942 р. Сестра Люсія написала йому листа в 1940 р., просячи про посвяту. Вона сказала, що Сам Господь просить Папу «посвятити світ Непорочному Серцю Марії, з особливою згадкою про Росію, і наказує, щоб усі єпископи світу зробили те ж в єдності з Вашою Святістю».
Святіший Отець здійснив посвяту Непорочному Серцю Марії, однак це не було зроблено в єдності з усіма єпископами світу. Він посвятив усі народи, і хоча не вжив конкретне слово «Росія», його слова і описи без сумніву позначали цю країну.
Сестра Люсія сказала, що Господь показав своє «задоволення», хоча й посвята не була повною, і пообіцяв, що невдовзі війна закінчиться. До речі, дуже скоро після посвяти розвиток ІІ Світової війни почав повертатись на користь Союзників.
Потім, 7 липня 1952 р., Пій ХІІ знову недвозначно посвятив російський народ Непорочному Серцю Марії у Апостольському листі «Carissimis Russiae Populis» (Про Непорочне Серце і народ Росії». Однак і цього разу це не було зроблено в єдності з усіма єпископами світу.
Факт 11. Хоча Жасінта була малою дитиною, вона була містичкою, яка мала дану з неба здатність розуміти релігію і дар пророцтва. Перебуваючи в лісабонському інституті для дітей з особливими хворобами, Жасінту відвідувала Богородиця.
Отець ді Марчі у своїй книзі наводить ті одкровення Жасінти, які записували тоді, коли вона їх отримувала. Ось кілька з них:
«Гріхи, через які більшість душ іде до пекла – тілесні».
«Мода нанесе великої образи нашому Господу. Люди, які служать Богові, не повинні слідувати моді. Церква не має моди. Наш Господь завжди той самий».
«Гріхи світу дуже великі».
«Якби люди знали якою є вічність, вони зробили б усе для того, щоб змінити своє життя».
«Люди губляться через те, що не думають про смерть Господню і не чинять покаяння».
«Багато подруж не є Божими, і не милі Господу».
«Війни – покарання за гріх».
«Богородиця зараз не може відвернути від світу справедливість свого Сина».
«Покаяння необхідне. Якщо люди змінять своє життя, Господь збереже світ, але якщо ні – наступить покарання».
«Треба багато молитись за грішників, а також за священиків і монахів. Священики повинні займатись лише справами Церкви».
«Священики повинні бути дуже-дуже чистими».
«Непокора священиків і монахів своїм настоятелям дуже неприємна Господу».
«Нехай Небеса простять тим, хто переслідує Христову Церкву».
«Якби уряд залишив Церкву в мирі і дав їй свободу, то отримав би Боже благословення».
Щодо християнських чеснот:
«Матір, втікай від багатства і розкоші».
«Люби вбогість і тишу».
«Будь милосердним, навіть до поганих людей».
«Не говори погано про людей, і втікай від тих, хто говорить зло».
«Умертвіння і жертви є дуже приємними Господу».
«Сповідь – це таїнство милосердя, і ми повинні сповідатись з радістю і довірою. Без сповіді спасіння неможливе».
«Матір Божа хоче більше незайманих душ, зв’язаних обіцянкою чистоти».
«Бути чистим тілом означає бути цнотливим, а бути чистим розумом означає не чинити гріхів; не дивитись на те, на що не слід дивитись, не красти, не брехати, і завжди говорити правду, навіть якщо це дуже важко».
«Лікарі не знають як правильно лікувати людей, бо вони не мають Божої любові».
«Хто тебе цього навчив?», – запитав я її. «Богородиця, але дещо з цього я придумала сама. Я люблю думати».
Жасінта розповіла, що їй об’явилась Богородиця і наголосила на поширеності «гріхів розкоші і похоті, що призвели до втрати великої кількості душ». Цариця Неба просила про покаяння і відшкодування за ці гріхи.
Факт 12. Доктор Пол розповів, що сестра Люсія невтомно говорила про Фатіму, послання і прохання Богородиці, особливо про молитву Вервиці. Вона була «розчарована, коли люди хотіли зосередитись на чудах і таємницях», – розповів він.
Вона казала: «Чуда і таємниці не є важливими. Треба зосередитись на посланнях Богородиці. Жити Десятьма Заповідями. Ось що важливо».
Сестри, які жили поруч з Люсією в монастирі, розповіли, що їй завжди було боляче від того, коли хтось наполягав на тому, щоб вона відкрила третю частину Таємниці.
Вона говорила: «Якби ж вони жили тим, що є найважливіше, тим, що вже було сказано… Їх цікавить лише те, що ще має бути сказане, замість того, щоб дотримуватись прохання про молитву і покуту!»
І це повинне надихати нас виконувати ті прохання, які Богородиця Вервиці передала усім нам через свідків у Фатімі.
Переклад – «Католицький оглядач» за матеріалами National Catholic Register
