Автор: Ірина Ролінська
Одна дитина з п’яти стає жертвою сексуального насилля. У 70-85% випадках насилля вчиняє хтось із членів родини або близьких, хтось, кому дитина довіряє. Це офіційна статистика, яку подає Рада Європи. Сексуальна жорстокість щодо дітей має різні прояви: сексуальне насилля у колі родини, дитяча порнографія та проституція, розбещення через Інтернет та з боку оточуючих.
Завданням батьків є захистити дитину та навчити її протистояти сексуальному насиллю. І найкращим способом захисту є довіра між батьками та дітьми, коли дитина може повністю відкритися, а батьки з повагою, терпляче вислухають і допоможуть.
Будь-хто може бути розбещувачем – сусід, родич, староста у класі, вчитель, однокласник, тому дитина повинна вміти захищати себе тоді, коли знаходиться поза батьківським домом, без опіки старшого наставника. Просто розповідати про небезпеку та небезпечних незнайомців – не достатньо, дитину це лише лякає, але не додає впевненості.
Навчаючи дитину, не нервуйтеся, бо вона зрозуміє, що ви, доросла людина, також боїтеся, а, отже, вашим словам не можна повністю довіряти і не можна користуватися вашими порадами.
Ознаки сексуального насилля:
- Депресія, фобії, порушення сну, нічні кошмари, безсоння
- Незвичайні знання сексуального характеру (невластиві для віку)
- Ігри з сексуальним підтекстом з використанням статевих органів
- Навмисне завдавання собі шкоди, зловживання алкоголем, наркотиками, суїцидальна поведінка, втечі з дому.
- Різкі зміни у поведінці
- Регресія гігієнічних, туалетних звичок, інфантилізм
- Виражений страх перед конкретною особою, представниками певної статі
- Страх залишатися на самоті або у групі осіб, часто конкретної статі або вікової групи
- Виражена неконтрольована агресія
- Поява дивних малюнків або записів.
Діти дошкільного віку не можуть розрізняти доторки, тому не можуть визначити, які з них є забороненими, а які – ні. Спочатку неповнолітнього слід ознайомити з будовою людського тіла, зважаючи на вік, щоб у дитини зникла нездорова цікавість і щоб вона розуміла, яких частин тіла не можна дозволяти торкатися стороннім. Навчіть також, що інтимних частин тіла може торкатися лише він/вона сам або батьки. Виключення становлять лікарі, але це має відбуватися за дозволу або в присутності батьків. Родичі та близькі родини відносяться до категорії «інші», тому їхнє спілкування з неповнолітніми має регламентуватися дозволом батьків і дитини.
Хлопчик чи дівчинка не повинні дозволяти себе цілувати та обіймати проти волі. Якщо дитині неприємно або такі доторки викликають страх, вона має повне право про це голосно заявити.
З 2 років дитина вже не повинна бачити і чути прояви інтимного життя батьків (таке теж буває!), їй не слід відкрито показувати статеві органи (дехто з батьків вважає, що дитя ще не розуміє того, що бачить). З того ж віку слід обмежити спільні купання батька і доньки, мами та сина; різностатевих дітей не варто спільно купати після досягнення 6-річного віку. Психологи радять також навчити 4-річку уже самостійно одягатися та виконувати гігієнічні процедури.
Неповнолітні також повинні знати, що не можна спілкуватися із незнайомцями, приймати від них солодощі та подарунки, розповідати про себе та рідних, говорити адресу або показувати місце проживання, давати ключі від будинку, номери телефонів або банківських карток. Поясніть дитині, що, у разі екстремальної ситуації, за ним до садка чи школи прийде хтось знайомий, кому вона довірятиме, а не незнайомець; навчіть, як перевірити, що ця особа дійсно від вас.
Сучасний світ дозволяє нам спостерігати за нашими малятами та підлітками за допомогою спеціальних програм на телефон, «розумних» годинників тощо.