Часто ця проблема виникає у багатьох вже дорослих людей, у яких не було батьківської опіки.
Батько мого знайомого пив і не дбав про нього у дитинстві. Вже 8 років як його батько не п’є, але вимагає, щоб син за ним доглядав. Сьогодні, коли син самодостатній, одружений чоловік, він постійно ставить собі це питання: «чи потрібно дбати про свого батька, якщо він про мене не дбав у дитинстві?
З самого питання виникає, що дорослі діти шукають справедливості і запитують себе: чи повинні ми? Чи маю право на справедливість, у відносинах з батьками? Що він мені то я йому, «око за око».
Справедливість у кожного своя суб’єктивна і завжди на нашому боці. А власні дії та почуття ми ототожнюємо зі справедливістю.
В цьому проблема.
За Платоном, справедливість – це найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість та мудрість в повній рівновазі й гармонії. Справедливість, загалом, є елементарною властивістю людини, як моральної істоти у її ставленні до інших людей.
З самого визначення справедливості стає зрозумілим, що «око за око» є стримуючим фактором від помсти, але не є доброю поставою людини.
Вчинок байдужості до батька чи матері нищить спільне добро заради власної (свідомої чи несвідомої) помсти, під виглядом справедливості.
Ми перестаємо бути поміркованими та мудрими, а стаємо ніби одержимі своїм власним «добром» навіть ціною інших.
Кожному з нас зрозуміло, що спільне добро, сім’ї, родини, потрібно ставити понад своє особисте, бо спільне добро буде й твоїм особистим щастям.
«Дитино, допомагай твоєму батькові в старості і не засмучуй його за життя; і коли його розум ослабне, будь поблажливим; не зневажай його тоді, коли ти – повносилий. Бо добродійство батькові не буде забуте: воно принесе прощення гріхів і дім твій відновить», – навчає Біблія.
