У житті дона Боско було багато чудес: пророчі сни, видіння, білокація, здатність бачити таємниці душі, помноження хлібів, їжі й облаток, зцілення і навіть воскресіння померлих.
В цьому матеріалі знайдете цікаві факти про святого Джованні Дон Боско, взяті із книги Антоніо Сікарі “Портрети святих”, переклад Milites Christi Imperatoris
1. Навернув Гюго
Найвідомішим письменником, з яким, за свідченням самого дона Боско, він два рази зустрічався у Парижі і якого він навернув, був Віктор Гюго.
2. Святі вихованці
Вісім святих та блаженних були вихованцями та соратниками Дон Боско. Серед них Доменіко Савіо, який у 15 років він стане святим, майбутня фундаторка конгрегації “Дочок Марії Помічниці християн” Марія Маццарелло, спадкоємець дона Боско Мікеле Руа, засвновник конгрегації з виховання дітей Луїджі Оріоні
3. Смерть королівської сім’ї – Божа кара?
Король Савойський Віктор Емануїл ІІ хотів підписати закон про знищення всіх монастирів. В цей час дон Боско побачив уві сні придворного пажа, що виголосив йому: “Великий похорон при дворі”. Святий у листі від грудня 1854 року попередив короля про небезпеку, король не послухався. 12 січня 1855 року у віці 54 років помирає королева-мати Марія-Тереза. 20 січня на 33 році вмирає королева Марія-Аделаїда, дружина короля. 11 лютого у віці 33 років помирає брат короля Фердінанд, принц Савойский. 17 травня вмирає останній син короля, якому ледь виповнилося 4 місяці.
4. Епідемія холери. Серед учнів Дон Боско ніхто не постраждав
Улітку 1854 року в Туріні спалахнула епідемія холери, епіцентр якої був у Борго Дора – збірному пункті імігрантів неподалік від ораторія дона Боско. У Генуї від холери померло вже 3000 людей. Протягом місяця в Туріні занедужало 800 і вмерло 500 осіб. Мер міста звернувся до городян із закликом про допомогу, але добровольців, готових доглядати за хворими чи перевозити їх до лазарету, не знайшлося. Усі були охоплені панікою. У день Діви Марії Сніжної (5 серпня) дон Боско збирає своїх хлопців і обіцяє; “Якщо ви доручите себе благодаті Божій і не зробите ніякого смертного гріха, то запевняю вас, що ніхто з вас не занедужає холерою”. Він просить їх доглядати за хворими. Хоча вихованці дон Боско знаходилися в постійному контакті з ураженими епідемією жоден із хлопців Дона Боско не занедужав.
5. Перше інтерв’ю святого
В 1884 році Дон Боско давав інтерв’ю репортерові газети “Журналь де Ром”. Він був першим святим в історії, якому довелось дати інтерв’ю
6. Мати святого
Вона була бідною селянкою, що не вміла ні читати, ні писати, овдовіла, коли Джованні було всього два роки. Їй довелося, стиснувши зуби, боротися, щоб зберегти родину під час голоду й убогості.
Вона з великим трепетом допомагала хлопцю готуватися до першого Причастя. В день цієї урочистостості кілька разів вона повторила: “Сину мій, це був для тебе великий день. Я вірю, що Бог став владикою твого серця”.
А в день рукоположення вона сказала: “Тепер ти священик, ти ближче до Ісуса. Я не читала твоїх книг, але пам’ятай, що почати служити Літургію означає почати страждати. Відтепер ти повинен думати тільки про порятунок душ і залишити всяку турботу про мене”.
7. Покликання у 5 років
Як він пише, йому здавалося, що піклуватися про дітей, що не мають хліба, що не одержали освіти, нічого не знаючих про віру, – це єдина справа, яку він повинен робити на цій землі. І в цьому він був переконаний з п’яти років.
8. Різні професії
У роки навчання він знайшов час для того, щоб – або з метою заробітку, або для власного задоволення – бути пастухом, фокусником, акробатом, кравцем, ковалем, барменом, пиріжником, вів рахунок при грі в більярд, грав на органі і на спінеті. Пізніше він буде складати пісні.
9. Нагляд поліції
Ораторій Дон Боско постійно знаходився під постійним наглядом поліції, бо політичні діячі були стурбовані революційним потенціалом сотень підлітків, що коряться донові Боско по першому слову.
10. Дон Боско божевільний
Постійно переїжджаючи зі своїми підлітками з одного убогого приміщення в інше, дон Боско з абсолютною переконаністю говорив їм про просторі ораторії, церкви, будинки, школи, лабораторії, про тисячі підлітків і численних священиків, що будуть з ними. Через це друзі вважали його божевільним і навіть намагалися помістити його у лікарню.
Вражало одне: тим, хто говорив йому, що дійсність нескінченно далека від його описів (будинку, школи, церкви і т.д.) і з роздратуванням запитував його: “Але ж де все це?”, він відповідав: “Я не знаю, але все це існує, тому що я це бачу”.
11. Ще не смерть
У липні 1846 року він почав кашляти кров’ю і знепритомнів після надзвичайно виснажливого дня, проведеного в ораторії. Він був на порозі смерті і вдався до таїнства Оливопомазання. Вісім днів він знаходився між життям і смертю.
Протягом цих восьми днів були хлопці, що, працюючи під палючим сонцем на будівельних лісах, не пили ні краплі води, щоб випросити для нього в Бога зцілення. Змінюючи один одного, вони молилися вдень і вночі у святині Діви Марії Утішительки, після звичайного дванадцятигодинного робочого дня. Деякі пообіцяли молитися на вервиці протягом усього життя. Деякі – сісти на хліб і воду на місяці, на рік, дехто – на все життя.
Лікарі говорили, що в ту суботу Дон Боско повинен був неодмінно померти. Він постійно кашляв кров’ю. Але незбагненним чином Дон Боско видужав.
Він зустрівся з усіма своїми юнаками у капеллі, слабкий, з блідим обличчям. Він сказав лише одне: “Вам я зобов’язаний життям. З цього дня я все моє життя віддам вам”.
12. Дон Боско – промисловець?
У 1883 році друкарня дона Боско була кращою друкарнею в Туріні. У 1884 році на “Національній виставці промислових виробів, наукових досягнень і творів мистецтва” донові Боско була надана особлива галерея. Він був першим священиком, що підготував експозицію на національній промисловій виставці. Один з істориків пише, що люди, котрі читали вивіску, спочатку сміялися, думаючи, що мова йде про звичайні кустарні вироби, але, оглядаючи експозицію, були вражені: вони могли ніби наочно простежити весь процес створення книги – від зібраного ганчір’я, з якого робиться папір, до готового тому із сотнями гравюр у відмінній палітурці.
13. Любов опонентів
Саме міністр Раттацці пояснив Донові Боско, як організувати чернечу конгрегацію, незважаючи на ним же запропонований закон про знищення чернечих орденів (знаменитий закон Раттацці 1855 року). Практично він вказав йому шлях, як створити конгрегацію, що зсередини керувалася б звичайними церковними законами, а зовні, з погляду держави, підкорялася б цивільним законам, що регулюють діяльність організацій взаємодопомоги й інших подібних установ. Геніальний вихід – “створити релігійне об’єднання, що з погляду держави являло б собою громадську організацію”, був підказаний йому самим Раттацці.
У 1920 році знаменитий педагог-антиклерикал Джузеппе Ломбарді Радіче, невіруючий, але чесний, писав своїм сподвижникам: “Дон Боско! Це була велика людина, образ якої вам повинен бути добре знайомим. У рамках Церкви… він створив могутній виховний рух, відновивши втрачений контакт Церкви з народом. Для нас, що знаходимося поза Церквою, поза будь-якою Церквою, він залишається героєм, героєм превентивної системи виховання і системи шкільного виховання за сімейним принципом. Його послідовники по праву можуть пишатися”.
Ще він писав: “Дон Боско? Секрет його виховання в одному: в ідеї! У наших школах багато ідей. Багато ідей може бути в голові й у дурня, священика чи мирянина, вчителя або не-вчителя. Єдиної ідеї дотримувати важко; ідея – це душа”
14. Про виховання
З точки зору прийнятої в той час системи виховання, заснованої на авторитарній владі вихователя, це була справжня революція, що поставила все з ніг на голову. Дисципліни належало досягати не покаранням, але переконанням, та ідеалом слухняності була не бездоганно вибудована шеренга вихованців, а юрба навколо вихователя.
Веселощі були природним джерелом надприродного. “Ти повинен знати, – пояснював маленький Доменіко Савіо щойно прибулому товаришеві, – що тут наша святість – у веселощах”.
