Мт 8, 18-22 Того часу Ісус побачив навколо себе багато народу і наказав учням відплисти на другий бік. Підійшов один книжник і сказав Йому: «Учителю, я йтиму за Тобою, куди б Ти не йшов». Ісус же йому каже: «Лисиці мають нори, небесні птахи – гнізда, а Син Людський не має, де голови прихилити». А інший з Його учнів сказав Йому: «Господи, дозволь мені спершу піти й поховати свого батька». Та Ісус каже йому: «Йди за Мною і залиши мертвим ховати своїх мерців».
Через цей фрагмент Євангелія червоною ниткою проходить тема сумнівів. З однієї сторони книжник виказує неабияку рішучість, з іншої сторони, коли отримує ствердну відповідь Учителя, починає сумніватися. В ньому борються два пориви: страх і завзятість. А може є іще якісь мотиви?
Чому книжник приходить до Ісуса з такими радикальними, а навіть і пафосними словами: “Я йтиму за Тобою, куди б Ти не йшов”. Можемо зробити припущення, що словами він хотів підбадьрити самого себе. А можливо через інфантильне захоплення він дозволив собі таку палку промову? Можливо цей книжник думав про Ісуса, як про Месію-Царя, який сяде на престіл Ізраїля, а тому свою корисливість вчена людина спробувала зкамуфлювати у шати рішучості?
Євангеліє не дає розуміння мотивів неофіта, але відповідь Ісуса: “Син Людський не має де голови прихилити” дає підстави робити припущення, що Ісус хотів перевірити чи справді за Ним, як за Істиною, хотів іти книжник чи, як за майбутнім царем”.
“Дозволь мені спершу піти і поховати свого батька”.
Якщо батько щойно помер, то книжник підйшов би до Ісуса пізніше, після похорону. Перебуваючи в жалобі, цей чоловік не став би так рішуче пропонувати себе в якості учня тут і зараз. Можливо цей вчений ізраїліт мав на увазі ще живого, але вже немолодого батька. Він хотів пожити в комфорті батькового дому стільки, скільки старий буде жити. Він вибирає комфорт, а не Істину, якій немає де прихилити голову.
Якщо ми приймаємо таку логіку вчинків і слів, тоді підемо далі зробимо наступне припущення: книжник хотів почекати куди безхатній шлях заведе Месію чи Немесію Ісуса із Назарету.
Він вибрав затишок та стабільність, відмовився від пошуку і самої можливості пізнати Істину. Цей вибір Ісус назвав смертю: «Йди за Мною і залиши мертвим ховати своїх мерців».
Іти за Ісусом – це вибір життя, а страх перед явним Божим покликом і бажання залишити все як є – це вибір смерті.
Чи маєш поклик від Бога навпіл зі страхом це обрати? Складно прийняти рішення? Однак вибір простий: життя або смерть. Що обираєш?
