Лк 9, 46-50 Учням Ісуса прийшла думка, хто з них буде найбільший? Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв малу дитину, поставив її біля себе і сказав їм: «Хто приймає цю малу дитину в моє ім’я, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той приймає того, хто Мене послав, бо хто найменший поміж усіма вами, той – великий». Озвався Йоан і каже: «Наставниче, ми бачили одного, що Твоїм ім’ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами». Ісус же сказав до нього: «Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами».
В цьому Євангелії міститься вказівка для батьків, щоби легше справлятися зі стресами, не впадати у роздратування. Ісус пропонує не просто приймати дитину, але в Його ім’я. Якщо ми поглянемо на дитину, як на образ Ісуса, тоді легше ставитися з повагою до її гідності, не зважати на її капризування, неміч, непослух та неакуратність. Тоді Ісус стає між кожною дитиною і батьком. І батьки вже підходять до дитини після зустрічі з Ісусом більш свідомі та уважні.
Дивна тайна Бога – в найменшому побачити найбільше, не тільки Ісуса, але і Отця, який Його послав.
Чим діти є особливими?
Не однаразово в коментарях ми про це говорили, повторю лише роздуми святого Йоана Золотоустого: душа дитини не пам’ятає образи, за хвилину ставиться по-дружньому до кривдника, дитина завжди знає своє і не дивиться на зовнішнє. Ніколи дитина не вибере царицю в дорогому вбранні, коли поруч є рідна матір, навіть якщо вона зодягнена в лахміття. Отож, дитина вибирає серцем, а не очима, вибирає не корисливо, а з любові, є вірною своїм.
Ісусе, навчи нас бути твоїми дітьми.
