Лк 11, 27-28 Того часу, коли Ісус говорив до народу, якась жінка з натовпу, підвищивши голос, сказала Йому: «Блаженна утроба, яка носила Тебе, і груди, які Ти ссав!» А Він відказав: «Дійсно блаженні ті, які слухають Боже слово і бережуть його!»
Це Євангеліє є продовженням попередніх, де говорилося про зцілення німого та вигнання бісів, про звинувачення Ісуса в тому, що звільняє поневолених силою Вельзевула.
В сьогоднішньому читанні ми зустрічаємося з іншою реакцією на ту саму дію та навчання. Одні звинувачують Христа, а інші Його прославляють і сьогодні. Одні на 100% хибно оцінюють Його, перекручують сесн Його дій, а інші глибоко розуміють.
Різниця між першими і другими – це блаженство, тобто щастя, бо Ісус говорить, що ті, які слухають Боже Слово є блаженними, щасливими. Бог є джерелом щастя, якого власноруч себе позбавляє багато людей, відмовляючись від Бога.
Для тих, хто слухає, але не є щасливими. Що з нами не так?
Φυλάσσοντες – бережуть. Грецький оригінал має велику палітру сенсів. Один із перекладів – “бути на сторожі цілу ніч”. Стародавні міста залежали від вартових та їхньої пильності. Ніч – це дуже важкий час для боєготовності сторожі.
Боже Слово в нас так само потребує захисту, пильності, як і фортеці. Ми також маємо моменти слабкості – “духовної ночі”. Якщо наші вартові (сумління, дух, воля) в ці моменти заснуть на посту, то ворог відіб’є скарб Божого Слова, захопить і поневолить нас.
Чи готові до постійної війни? Чи вистачає у нас пильності і волі залишатися на посту цілу ніч, ніч слабкостей, спокус, втоми і розчарування?
Якщо – так, тоді отримаємо блаженство-щастя, а ні – продовжимо тягнути лямку рабства і поневолення.
