Лк 10, 1-9 Того часу призначив Господь інших сімдесят двох і послав їх по два попереду себе до кожного міста й місцевості, куди сам мав іти. І Він промовив до них: «Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на свої жнива. Ідіть: Я посилаю вас, як ягнят між вовків. Не беріть ні торби, ні палиці, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. До якого тільки дому ввійдете, спочатку кажіть: “Мир цьому дому”. І коли буде там син миру, спочине на ньому мир ваш; коли ж ні, – до вас повернеться. В тому ж домі перебувайте, їжте й пийте, що там є, бо робітник гідний своєї платні. Не переходьте з дому в дім. І в яке тільки місто ввійдете, і де приймуть вас, їжте те, що покладуть вам; оздоровляйте недужих, які там є, кажіть їм: «Наблизилося до вас Боже Царство»».
Тільки в Євангелії від Луки говориться про послання 72 учнів. Натомість інші синоптичні тексти говорять лише про служіння 12 апостолів. Оскільки Євангеліє від Луки писалося для греків, то, можемо припустити, що в цьому фрагменті міститься натяк на неймовірний місійний рух, який започатковується Ісусом через наказ 12, а потім і 72 учням.
Євангеліст Лука показує хвилю Євангелізації, яка розростається і стає потужнішою.
Український переклад говорить, що Ісус послав Своїх учнів “попереду Себе”, але оригінальний текст додає дещо іншого змісту – Ісус послав 72 “перед Своє обличчя”. Тобто перше місце, де мають бути місіонери – перед Господом у молитві, а вже потім у служінні. Є велика спокуса служити людям, але не бути “перед обличчям” Бога.
Цими словами Ісус також дає зрозуміти, що Його обличчя постійно звернене до тих, хто віддають себе служінню, Він не відвертає Свій погляд від таких людей ніколи.
Ісус посилає туди, де має, збирається чи хоче бути Сам. Ми можемо досвідчувати крихкість, зневіру, апатію, в цей момент здається, що Бог є далеко. Але кожен раз коли зустрічаємо служителя на своєму життєвому шляху, пам’ятаймо це слово: саме до нас хотів і збирався прийти Спаситель.
Перше слово, яке промовляє Ісус це“жнива”. Час жнив для єврейського народу був великим святом. Церква, яка іде за своєю місією проповідувати, постійно знаходиться в часі великого свята.
Сьогодні дуже сильно проявляється духовний голод – самотність, порожнеча, безсенсовність. Людина прагне нагодувати себе сурагатами задоволень, гріха, знаходячись поруч з безкрайніми духовними жнивами. Парадокс.
Ісус посилає своїх учнів, як ягнят серед вовків. Відомі і звичні, але наскільки складні, якщо вдуматися, слова. Християнин щодня має бути готовий до смерті. Передовсім – духовної, вмираючи для свого гріха, але і фізичної, адже послідовники Ісуса завжди були і є найбільш переслідуваною спільнотою у світі. Христос був агнцем Божим – кожен християнин щодня покликаний наслідувати Свого Бога і бути подібним Йому.
