Після народження дитини майже кожне подружжя зустрічається з труднощами у взаємовідносинах. Сімейний корабель потрапляє у шторм сімейних сварок, взаємних звинувачень та образ. Що з цим робити? Як вберегти сімейний корабель і мінімізувати втрати?
Щоб краще розібратися у цій проблемі, я запросила до розмови жінок і чоловіків. І у результаті вийшов узагальнений образ погляду на проблему очима жінки і чоловіка. У кожної родини своя індивідуальна історія, але проблеми – однакові.
Жіночий погляд на проблему
В перший час, як тільки з‘явилася дитина, я не могла нічого зрозуміти. У мене було повне сум’яття. Чому ми так багато сваримось? Ми ж любимо одне одного і дуже чекали на появу дитини. Вона така хороша у нас! Ми навіть разом народжували.
Все було добре, але, коли я повернулась додому – почалися постійні скандали… Я не була готова до цього. Чоловіка ніби підмінили. Він став дуже дратівливий. У нас буквально з кожного приводу сварка. От, наприклад, я весь день з дитиною, і під вечір, звичайно, втомлююсь. Я чекаю чоловіка з роботи, щоб він допоміг викупати донечку.
Він знає про це, і це була його ініціатива. Але він може запізнитися, або, ще гірше, починає експерименти над дитиною. То воду прохолоднішу робить, то вікно забуде зачинити. І таких ситуацій з дитиною, по дому – повно.
І головне, що найбільше мене дратує, він доводить, що це нічого страшного. Я вже просто не витримувала, і книжку йому давала почитати. Легше все самій зробити! Але це ж не вихід. Я вже мовчу про жахливий період дитячих колік…
І з побутом – постійні претензії. Я розумію, що у жінок є постпологова депресія, і намагаюсь тримати себе у руках. А у чоловіків – що?! В голову лізуть найгірші думки: що чоловік розлюбив чи хоче розлучитися? Я зовсім не відчуваю його підтримки. Невже це ніколи не закінчиться?
Чоловічий погляд
Мені важко сприйняти одразу так багато змін. З дружиною тепер важко спілкуватися і мені незатишно вдома. Дитина часто плаче, і я не знаю, як з нею краще поводитись. У квартирі стоїть постійний хаос.
Я стараюсь допомагати з покупкою продуктів і по дому. Та ми дуже часто сваримось. Я розумію, що дружина втомлюється, але я теж не відпочиваю на роботі!
Я люблю і дружину, і дитину, але дуже хочу, щоб цей період закінчився і ми жили як раніше – спокійно. Коли дружина залишила мене на 3-4 години з чотиримісячною дитиною, я її краще зрозумів. Дитина потребує дуже багато уваги, і на все інше не залишається сил. Я готовий щось робити, щоб ситуація змінилася на краще. Але не знаю, що може переламати ситуацію…
Отже, давайте спробуємо детально розібратися у ситуації, виокремивши ключові питання.
Чому виникають непорозуміння у родині після народження малюка, і хто в цьому винен?
Сім’я існує, як єдина система, як простір. Тут присутній свій порядок, правила, розподілення ролей. І ми повинні розуміти, що до народження дитини – це один простір, а з приходом малюка – він переформатовується.
Сім‘я – немов музичний інструмент, повинна знову бути настроєна. І цей період є кризовим. Втім, це не є щось катастрофічне. Це просто свідчення, що родина росте, і порядок та правила повинні бути переглянуті.
Це можна порівняти, для наглядності, з віковими кризами дитини. Наприклад, криза першого року життя у малюка. Кожна досвідчена мама знає, що подібні періоди – природні, це немов сходинка у розвитку. Те ж саме можна сказати і про родину.
Що повинно змінитися, щоб сім‘я вийшла з кризи?
Перш за все, це розподілення ролей у сім‘ї. Дитина приходить у цей світ і допомагає жінці стати мамою, а чоловікові – татом. Діти виростають у любові, у вмінні батьків турбуватися про нову маленьку Особистість, яка дуже потребує їхньої участі у своєму житті.
Але тут важливо не загубити пріорітети і правильні акценти. Наш народ дуже дитиноцентричний, якщо можна так висловитись. І іноді подружжя з народженням дитинки впадає у спокусу поставити її – у центрі родини.
Але від цього всім тільки гірше. Виховуючи діток, варто пам‘ятати, що лише у щасливого подружжя виростають щасливі діти. Повнота любові тата і мами, їхні гармонійні стосунки – це запорука того, що у дитини закладеться правдива модель світу.
Дитина – це втілення вашої любові у родині, це подарунок, благословення з небес. І діти, ніби довгоочікуванні гості у вашій родині, ніби пташенята, які виростуть і потім вирушать самостійно вити своє гніздечко. І їх потрібно навчитися так любити, щоб бути готовими відпустити у своє доросле життя. А коли ми зможемо це зробити? Коли ми будемо відчувати любов до свого чоловіка (жінки), коли ми будемо парою.
Які можливі сценарії виходу з кризи?
Час після народження дитини – особливий і для жінки, і для чоловіка. Кожен по-своєму переживає, осмислює прихід нового члена родини, приймає дитину у своє серце.
Для жінки зоною ризику є постпологова депресія. Загалом, постає питання – чи переможе чийсь егоїзм, чи, все ж таки, жертовна любов у сім‘ ї, вміння підтримувати одне одного у цей період? Іноді це час – коли кожен задумується – а де моє місце у цій сім‘ї?
І дехто здає позиції на догоду своєму егоїзму. Це може бути як жінка, так і чоловік. Може спостерігатися незріла позиція, коли у родині починаються ревнощі до дитини, коли дитина сприймається як суперник – і ця модель може закріпитися на все життя, навіть коли діти виростуть. Але найчастіше, дорослі за півроку-рік шляхом проб і помилок домовляються між собою, і дуже гарно взаємодіють. Головне – це спілкуватися, а не накопичувати образи.
Які універсальні поради можна дати подружжю?
Якщо вам важко – просто скажіть про це. І будьте готові у разі потреби також підставити плече. Змінюйте одне одного.
(Пам‘ятаю, коли у нашого первістка ночами були сильні коліки, то ми по черзі по дві-три години носили дитину на руках.)
Після народження дитини рекомендується переглянути пріоритети і залишити в минулому всі свої іллюзорні картинки про ідеально чистий дім, ідеальний вигляд тощо. Перш за все, ви – тато і мама. У виспаної ситої щасливої мами, у веселого тата – росте щасливий малюк. Але не впадайте в крайнощі.
Навчіться економити фізичні та емоційні сили. Відпочивайте при кожній можливості. Концентруйтесь – на позитивних моментах. Завжди під рукою хай буде фотоапарат. Перегляд веселих знімків допоможе переключитись.
Давайте собі ковток повітря. Робіть час від часу справи, що вас насичують. (Під час догляду за дитиною включіть улюблену музику, тощо). Проводьте час усі разом, родиною, і окремо – похід до подруги на 1 годину перезавантажує на цілий тиждень.
Якщо виник конфлікт – не роздувайте його, а зводьте нанівець одразу. Якщо поставити себе на місце іншого – це допоможе краще зрозуміти його відчуття.
Під час конфліктів частіше говоріть про свої відчуття, використовуйте «Я – послання» замість звинувачень. (Мені здається, що ти забув …)
Не вимагайте, а запитуйте. Під час догляду за дитиною не вимагайте командним тоном («Принеси..», а лагідно запитуйте («Чи не міг би ти подати той червоний рушник?»
Скажіть «ні» стороннім втручанням рідних та близьких. Відстоюйте умовні кордони вашої родини. Не плачтеся рідним, коли вам важко. Поділіться своїми переживання краще із друзями, сторонніми людьми, що вас вислухають та зрозуміють.
Як би не було періодами складно, пам‘ятайте, що Любов – все переможе. І не так важливо, що сталося, а що – запам‘яталося – і потрапило до вашої скарбнички серця. Бажаю, щоб у ваші спогади після народження малюка потрапили веселі кумедні дитячі посмішки, курйози недоспаних ночей та безцінні моменти відчуття сімейного щастя.
