Все почалося з розмови в перукарні. Мене стригла ефектна, але сумна 28-річна жінка. Ви знаєте, як це буває: розбалакаєшся з незнайомцем, і ось вже переходиш на особисті і важливі теми.
Про що інші люди говорять з перукарем? Я – про любов і втрати.
Вона розповіла, що напередодні нашого сеансу вийшла з відносин довжиною в чотири роки. Причиною була втома. Вона втомилася від того, що партнер не цінував її.
Вона сказала: «Мені терміново потрібно знайти когось краще».
Я взяла її за руку (сама від себе не очікувала) і сказала дуже впевнено: «Пообіцяйте мені, що проведете хоча б півроку наодинці з собою! Пообіцяйте не влазити в нові відносини без значної перерви».
Вона подивилася на мене з недовірою і сказала: «Але мені ж буде нудно жити. Сидіти півроку біля телевізора на самоті, як стара діва? Що може бути гірше!»
Я знаю багато ситуацій гірше. Наприклад, коли знаходиш собі партнера виключно з бажання не бути наодинці з собою, і він знову – сюрприз – не цінує тебе. А ти залишаєшся з ним, тому що бути однією страшно.
Я розповіла їй про свою теорію: самість людини створюється в практиці бути наодинці з собою. Ми змушені вчитися переборювати первісний страх самотності, щоб помітити, що вона, самотність, не тільки не вбиває нас, але навіть у чомусь є приємною і корисною.
Я говорила недавно з жінкою трохи за 50, і вона зізналася, що не хоче розривати відносини з чоловіком. Він б’є її, а вона не розлучається, тому що «як же я піду в ресторан або на вечірку на самоті».
Дорогі друзі, в якийсь момент ми повинні навчитися приходити в ресторан або на вечірку на самоті. Інакше ми опинимося в стосунках з випадковими людьми виключно зі страху опинитися наодинці з собою. Нам потрібно вміти терпіти себе і не збігати в стосунки. Через деякий час ми зможемо навіть полюбити себе. Можливо, навіть заповажати, коли дізнаємося себе трохи краще.
Я намагалася не залишатися наодинці з собою багато-багато років. Навіть на п’ять хвилин. Я вискакувала з одних відносин і влипала в інші – було нестерпно залишитися в тиші. Я не вибирала, з ким бути, а методично заповнювала порожні місця в своєму житті.
Пам’ятайте книгу «Їсти, молитися, кохати»? Поки я писала її, мені довелося деякий час побути з самою собою. У цій подорожі я почула себе. Я перейшла тоді межу, за якою лежала обіцянка: «Я буду піклуватися про себе так, як про мене не дбав ніякої партнер. Я буду слухати і берегти себе. Я покажу собі дивно красиві місця світу. Я буду хвалити себе і втішати. Я буду годувати себе чудовою їжею і купувати собі приголомшливі книги. Я буду питати себе кожен день: “Що я можу зробити для тебе сьогодні, люба?”». Мої стосунки з собою виявилися дивовижними, хоча спершу я дуже боялася їх затівати.
Вже після, через пару років, я зустріла партнера, який ставився до мене так само ніжно і дбайливо, з тими ж захопленням і любов’ю, як я сама. За ці два роки я звикла до такого відношення до себе. Якби я не присвятила тоді два роки самотності, так би і стрибала з одних некомфортних відносин в інші зараз.
Потрібно дати собі час, щоб зрозуміти, що для тебе добре. Але коли ти вже розібрався, то ніколи не погодишся на менше.
Я вмовила ту дівчину на півроку самотності. Хоча б півроку. Ми скріпили домовленість рукостисканням. Я впевнена, що вона не розчарується. Навчитися переживати моментальний страх, щоб вийти на дорослі відносини з собою, – півроку целібату того цілком стоять.
Зрозуміло, серед нас зустрічаються і ті, хто роками залишається наодинці з собою. У них, навпаки, є страх близькості, страх ризикувати власною свободою. Їм моя порада не потрібна. Але, якщо ви, як і я раніше або як мій новий перукар, не виносили життя на самоті, подумайте над моїми словами.
Не варто боятися себе. Не варто боятися залишатися наодинці з собою.
Протримаєтеся перший час, а там самі побачите, наскільки це корисне вміння.
