Плід не лише чує, а й відчуває. Не забувайте, що вагітність – це початок життя дитини. Від того, як вона протікає, залежить подальше життя дитини.
Пологи – найнебезпечніший шлях у житті людини. Тому до цього моменту треба також ставитися дуже серйозно. Треба знати, як, де і хто займатиметься процесом пологів.
Ми народжуємо дитину – а вже людиною вона стає у своїй сім’ї та суспільстві. Згадайте, наприклад, випадок Мауглі, якому було важко пристосуватися у житті у суспільстві. «Виховання дитини – це як гризти камінь» – тобто, дуже складна та комплексна праця.
Вибір першого лікаря – це дуже важливо, від цього часто залежить здоров’я малюка. Батьки мають довіряти цьому лікарю та слідувати його рекомендаціям. Адже не завжди рішення, які приймають батьки за своїх дітей, правильні. Часто вони вірять у речі, які продиктовані не компетенцією, а сусідом у дворі.
Дитина має постійно взаємодіяти зі дорослою людиною протягом першого року свого життя. Без цього у неї не формується безпечна та надійна прив’язаність. Стосунки дитини з мамою у перший рік життя – це демо-версія усіх її майбутніх стосунків. Тому мама має розуміти потреби дитини та відгукуватися на них, щоб у дитини було почуття прихильності.
Відсутність опіки – шкідлива, але її надмірна кількість приносить не більше користі. У житті треба мати міру у всьому. Достатньо добра мама – це термін у психології про те, як знайти баланс між опікою та надмірною опікою. Тому балансуйте.
Інколи нам важко прийняти той факт, що дитина не така, як ми. Так, дитина може бути неслухняною та імпульсивною. Ви маєте прийняти це, адже саме це прийняття дає дітям почуття безпеки.
Добра мама – це ресурсна мама. Мама має дбати про себе. Бо у хорошому стані нам легше обрати правильний спосіб реакції.
Окрім фізичних потреб дитини, не забуваймо про психологічні. Особливо важливо реагувати на дитячі потреби на першому році життя. Дуже часто дитина виявляє їх через плач чи усмішку. Якщо дитина не має можливості задовольнити свої психологічні потреби в адекватний спосіб, то вона робитиме це будь-яким іншим чином. Наприклад, через істерику.
Перед шафою ніхто істерик не влаштовує, це відбувається лише перед глядачами. Пам’ятайте це наступного разу, коли ваша дитина влаштує вам істерику. Найкращий спосіб вирішити цю проблему – це вийти з кімнати та таким чином ізолювати себе та дитину. Водночас будьте готові, що він (чи вона) піде за вами. Але це буде лише підтвердженням того, що дитина чогось хоче та вимагає від вас реакції.
Якщо істерика допомогла дитині отримати те, чого вона хотіла, то дитина автоматично поставить собі галочку, що це спосіб, який працює. Тому ви маєте показати, що такий спосіб не працює.
Я готова/готовий тебе почути, коли ти заспокоїшся. Це ще одна фраза, яку варто сказати дитині, коли вона істерить. А потім треба обов’язково все проговорити, але не у контексті «для чого ти це зробив?», а дати дитині зрозуміти, що ви готові чути її потреби, якщо дитина буде комунікувати з вами у нормальний спосіб.
Батьки мають знати, що таке вікові особливості, якщо вони хочуть розуміти, що відбувається з їхньою дитиною. На кожному етапі життя перед дитиною стоять різні завдання розвитку. Наприклад, у підлітка головне завдання – це сепарація від батьків, щоб навчитися йти самостійно по життю. Також важливий процес пізнання себе. Головним чином це відбувається через товариство.
Дитина – це не «табула раса». Вона вже народжується з певними здібностями та схильностями. Вона не існує, щоб сприймати інформацію пасивно та має своє особисте бачення на кожну ситуацію.
Важливо побачити ситуацію очима дитини. Для цього ставте собі запитання, а які б могли бути погляди чи реакції на ту чи іншу ситуацію. І якщо ви здатні зробити це, то вам буде набагато легше зрозуміти свою дитину та її вчинки.
Надмірна гігієна шкідлива для здоров’я. Дитина має контактувати з оточенням. Притримуватись гігієни треба, але в міру. Має бути чиста вода та слідування елементарним правилам чистоти, але без фанатизму. Тому перестаньте користуватися антисептиками, які ви купуєте в магазинах.
Дитині до першого року життя море не потрібне. Ви підвищуєте ризик того, що вона підхопить якусь інфекцію, натомість вона не отримає нічого корисного від такої мандрівки.
Дитину треба відлучати від грудного годування, коли мамі досить. Але також зважайте на готовність дитини. До першого року життя їй це необхідно. Проте з того моменту, коли дитина стає на ноги і починає бачити світ згори, то їй значно цікавіше все навкруги. Вона прибігатиме до мами лише, коли відчуватиме небезпеку. Саме тому важливо спостерігати за поведінкою дитини, адже це найкращий шлях, щоб зрозуміти готова ваша дитина до припинення грудного вигодовування чи ні.
Твоє місто
