Лк 19, 45-48 Увійшовши в храм, Ісус почав виганяти тих, котрі продавали в ньому й купували, кажучи їм: «Написано: “І дім Мій буде домом молитви”. А ви зробили його печерою розбійників». І навчав щодня в храмі. А первосвященики, книжники та старші народу прагнули Його погубити, але не знаходили, як це зробити, оскільки увесь народ, слухаючи Його, горнувся до Нього.
Ісус щойно оплакував Єрусалим, бо місто було приречене своїми гріхами до руйнування. Христос знає, що юдеї розіпнуть Його, а значить наблизять свою погибель. Але незважаючи на тупість чуттів і духа єрусалимлян, на невідворотність катастрофи, Равві не сидить, філософськи розмірковуючи про кінечність буття, про суєту людську і про безрезультатність зусиль. Ісус прямує в місто і робить те, що має робити: очищає храм і проповідує слово.
Ми чули максиму із статусів вконтактє: “Роби, що маєш, хай буде, що буде”.
Дуже складно тримати себе в тонусі, якщо бачиш, відчуваєш безрезультатність зусиль. Ісус робить все і до кінця.
Загалом, ми не знаємо досконало, що перспектива безрезультатності є невідворотною. Ми це бачимо своїми людськими очима. Таке бачення нам може підсовувати слабка воля, пасуючи перед труднощами. Ісус іде до кінця.
Для любителів “солоденького Ісусика”
Ці люди намагаються відфільтрувати всі, як вони думають, негативні прояви своєї людськості. Такі, як гнів, агресія, розпач. Вони також не приймають цю людськість у ближньому. Є цілі спільноти постійно усміхнених прихильників “солоденького Ісусика”. Справжньому Богу і справжній людині, Ісусу Христу було притаманне все людське.
Перед тим, як проповідувати Ісус очищає храм. Коли ми приходимо в храм, щоби слухати Боже Слово, потурбуймося про свою чистоту, приступаючи до таїнства Сповіді. А з іншої сторони, Ісус не просто залишає храм чистим. Ні, Він Сам розказував притчу про нечистих духів, які виходять з людини і повертаються з 7 гіршими за себе бісів. Порожнеча, хоч і чиста, так само небезпечна, як і бруд гріха. Після того, як Христос очищає храм, Він наповняє його Своїм Словом. Тому радості чистоти, отриманої на Таїнстві Примирення з Богом, є недостатньою. Сповідь потребує Слова, щоби не залишалася небезпечна порожнеча.
