Лк 14, 15-24 Того часу один з тих, які сиділи при столі, сказав Ісусові: «Блаженний той, хто їстиме хліб у Божому Царстві». Він же сказав йому: «Один чоловік справляв велику гостину і запросив багатьох; і послав свого раба в час гостини, щоби сказав запрошеним: “Ідіть, бо вже все готове”. І враз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: “Поле купив я, потрібно мені піти й побачити його; благаю тебе, вважай мене за виправданого”. А другий сказав: “Купив я п’ять пар волів і йду випробувати їх; благаю тебе, вважай мене за виправданого”. Ще один сказав: “Я одружився і через те не можу прийти”. Повернувся раб і розповів це своєму панові. Тоді пан, розгнівавшись, сказав своєму рабові: “Мерщій виходь на площі та вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кривих”. І сказав раб: “Пане, сталося так, як наказав ти, і ще є місця”. Та пан рабові сказав: “Вийди на шляхи, на загороди і змушуй увійти, щоб наповнився мій дім. Кажу вам, що жодний з тих раніше запрошених мужів не скуштує моєї вечері”.
Божа благодать випереджає все
Коли ми влаштовуємо свято, то спочатку дізнаємося точно чи зможе кожна запрошена особа бути на вечері, а вже потім готуємося. Господь вчиняє по-іншому: спочатку він готує вечерю, а вже потім запрошує.
Отож, Божа благодать випереджає людський вибір – Отець розкриває Свої обійми для кожного, однак ризикує, що ми відмовимося прийняти Його любов.
Відмови
Цікаво чому людина, яка купила поле, іде дивитися на нього вже після купівлі. Невже перед тим, як віддати свої гроші, вона не мала перевірити поле. Тож навіщо йти і дивитися на поле? Чому тоді людина не сказала, що просто не хоче йти на вечерю. Навіщо було придумувати виправдання, брехати?
Другий запрошений відмовився через те, що йому треба випробувати волів. Але оскільки його було запрошено на вечерю, то навряд в цей час темряви він орав поле на куплених волах. Чому цей другий також бреше і не говорить напряму?
Третя особа є чесною і говорить, що воліє провести цей вечірній час з іншою особою – своєю дружиною.
У всіх трьох випадках запрошений має достаток і комфорт. В перших двох – ідеться про матеріальний рівень, в третьому – про емоційний.
Ми, по суті, відмовляємо Богу, але при цьому не хочемо прямо і радикально в обличчя сказати “ні”, воліємо зберегти удавану дружбу. Запевняю передусім себе, що я ні в якому випадку не рву відносини з Отцем, просто наразі не можу, не маю можливості, часу тощо. Таким чином ми залишаємо для себе шпаринку, щоби повернутися, коли Бог буде знову потрібний.
Іще раз про Божу благодать
Божа благодать не терпить вакууму. Вона потребує простору для реалізації. Для усіх Бог приготував святкову вечерю, але якщо відмовимося від Його пропозиції, Господь буде виливати Свою любов на інші голови – сліпих, глухих, калік, нещасних.
Господи, прошу, щоби в достатку матеріальному, фізичному та душевному, я не відмовляв Тобі у бажанні подарувати мені Свою любов. А якщо опинюся в стані сліпих, глухих, калік, прошу, щоби не замикався в своєму горі, розчаруванні і болю, а виходив на “площі і вулиці міста” в пошуках Божої благодаті. Вона от-от має розлитися на голови і в серця нещасних.
