«Тема насильства, а тим паче насильства в сім΄ї є однією з наболілих і дискусійних тем. Проте вона потребує з одного боку швидкого реагування, а з іншого боку – детального аналізу і непоспіху в прийнятті рішень.
В цілому Наказ № 1047 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогів з іншими органами і службами» має позитивний характер.
Але є певні некоректності, які можуть завдати шкоду дитині та її родині, особливо в умовах недостатньої компетентності педагогічних працівників, або в умовах їх упередженого ставлення.
Дійсно емоційна нестабільність та перепади настрою є одним з проявів наслідків психологічного насильства над особистістю, проте цей пункт в методичці подається як «замкнутість, тривожність, страх, або навпаки демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка». Запропонована редакція може ввести в оману працівників педагогічного колективу, оскільки насправді в більшій ступені віддзеркалює конфліктність між батьками дитини, а не здійсненне щодо неї цілеспрямоване психологічне насильство.
Водночас зухвала поведінка може свідчити про протест дитини щодо матері чи батька і її фіксації на власній домінантності. Тобто в такому випадку часто-густо не дитина стає об’єктом психологічного насильства, а саме дитина проявляє до батьків психологічні насильницькі вчинки. І така родина дійсно потребує допомоги фахівців, але не фахівців з протидії домашньому насильству, а сімейних психологів та психотерапевтів.
Пункт щодо «уповільненого мовлення у дитини, не здатності до навчання» також є сумнівним щодо використання, оскільки скоріше за все свідчить про затримку психічного розвитку дитини, який хоча і може бути результатом насильства в сім΄ї, але в переважній більшості випадків обумовлений органічними факторами чи травмованим досвідом дитини (наприклад: втрата близьких, перенесені операції, тривалі хвороби тощо.).
Тому в цьому пункті слід більше говорити про раптове загальмування розвитку психічних процесів. У разі ознак затримки психічного розвитку, слід в першу чергу звертатися до відповідних фахівців психологічного профілю та психіатра, і лише коли вони дадуть заключення щодо наявного насильства в сім΄ї, запускати процес протидії насильству.
Теж саме стосується пункту про «швидку стомлюваність». В подібному випадку спочатку мова повинна йти про медичне обстеження дитини на наявність прихованих захворювань, а не підведення цього пункту виключно під юрисдикцію домашнього насильства.
Пункт про «приналежність батьків … до деструктивних сект» є важливим і необхідним, проте водночас слід дати роз’яснення для педагогічних працівників щодо ознак деструктивних сект та культів, їх види і специфіку, бо інакше можливий ризик того, що будь яка конфесія чи деномінація, яка не співпадає з культовою світоглядною позицією педагога може бути суб’єктивно зарахована ним до деструктивної секти.
Щодо економічного насильства, то пункти щодо пропусків занять і втомленого та хворобливого вигляду дитини в більшій ступені свідчать про її перевантаження у школі, а також про необхідність профілактики захворювань при нестачі соматичного та психологічного резерву на подібні навантаження.
Також є питання до пункту «залучення дитини до трудової діяльності» як ознаки домашнього насильства. Тут обов’язково слід розглядати особу ініціації трудової діяльності і особливості розпорядження коштами. Якщо дитина має власну ініціативу на трудову діяльність і зароблені нею кошти ідуть на задоволення нею її конструктивних потреб, то подібна діяльність є конструктивною складовою психологічного розвитку. Якщо ж ініціаторами трудової діяльності є дорослі і кошти від діяльності дитини ідуть в розпорядження дорослими, тоді варто розглядати питання про перевірку ймовірності економічного насильства.
Також є питання щодо пункту «не забезпечують дитину кишеньковими коштами», оскільки відсутність надлишкових коштів у батьків не є ознакою економічного насильства. Якщо цей пункт трактувати у поданому контексті, тоді батьки мають право подавати судовий позов проти держави, яка низько оцінює їхню працю (особливо це стосується викладачів, медиків, парамедиків тощо) і перешкоджає наданню дітям кишенькових грошей. Родина, яка має матеріальні труднощі, не повинна ставати об΄єктом переслідування, а має бути об΄єктом допомоги і підтримки.
Щодо «догляду за молодшими дітьми», тут також мають подаватися додаткові роз’яснення. Якщо цей догляд є добровільним і приносить радість дитині, або здійснюється навіть під тиском у виключних обставинах життя, тоді використання даного пункту є недоцільним.
Треба ретельно аналізувати і приводити до відповідність із законами та менталітетом власної країни».
