Гнів і непокора – нормальні реакції людини, котра відчуває загрозу або страх. Така реакція закономірна і для дорослих, і для дітей незалежно від того, чи є загроза реальною й походить із навколишнього світу, чи знаходиться всередині нас (наприклад, коли ми дуже засмучені, збентежені, відчуваємо горе або фрустрацію). Гнів або непокора здатні полегшити відчуття безсилля, на деякий час тамуючи біль.
Маленькі діти не здатні долати розчарування, оскільки ще не опанували потрібні для цього навички. Їхня психіка недостатньо розвинена для того, щоб вони могли бачити реальні причини своїх розладів. Їм годі заспокоїти себе й регулювати власні реакції. Карати дитину за погану поведінку в таких випадках не тільки несправедливо, а й непродуктивно. Унаслідок цього вона ще більше відчуватиме безсилля та злість.
Але якщо покарання посилює погану поведінку дитини, як упоратися з такою поведінкою? Що вдіяти, коли дитина виявляє гнів або непокору?
1. Цілковито будьте присутніми в ситуації, зберігайте спокій, виявляйте співчуття. Пам’ятайте: неслухняна дитина страждає. Вона відчуває загрозу. Навіть якщо вам хочеться накричати на дитину або покарати її, стримайтеся. Не дозволяйте собі виявляти неконтрольовані емоції через її погану поведінку. Покаравши дитину або нагримавши на неї, ви змусите її ще більше відчути страх, і ймовірність її поганої поведінки надалі зросте. Натомість чиніть як дорослий: зробіть глибокий вдих і прийміть негативні емоції вашої дитини. Так ви покажете їй приклад того, як можна впоратися зі складними почуттями. Із часом дитина навчиться заспокоюватися самостійно.
2. Визнайте причину гніву в дитини. Спокійно скажіть дитині, що ви розумієте, чому вона засмучена (при цьому причина її гніву не має значення). Так вона почуватиметься в безпеці, краще навчиться розуміти причини свого гніву. Це може бути сум через зламану іграшку, образа через те, що хтось сказав грубе слово на її адресу або страх перед шкільними бешкетниками.
3. Дайте зрозуміти дитині, що немає «правильних» і «неправильних» емоцій. Усі емоції допустимі. Навіть гнів, заздрість, безвихідь, печаль та інші емоції, які прийнято вважати «поганими», – чесні й реальні. Не кажіть дитині, щоб вона заспокоїлася або діяла так або інакше. Натомість прийміть її почуття і будьте вдячні за те, що вона довіряє вам настільки, що ділиться своїми почуттями. Ваше прийняття допоможе дитині й самій прийняти свої почуття, а не придушувати їх (адже це ніколи не призводить ні до чого гарного).
4. Поясніть дитині, що вона не повинна робити ніяких дій під впливом гніву. Не можна дозволяти дитині кидати речі, кусатися або бити кого-небудь, зокрема батьків. Якщо ваша дитина діє саме так, вам варто встановити для неї обмеження й у такий спосіб навчити її контролювати гнів. Ви можете сказати дитині: «Ти можеш злитися, скільки завгодно, але я не дозволю тобі бити мене або кого-небудь іншого. Моє завдання – щоб ми обидва були в безпеці. Ти можеш розповісти мені, чому гніваєшся, не завдаючи мені шкоди».
5. Зберігайте близькість і емоційний зв’язок із дитиною. Зла або неслухняна дитина відчуває страх. Їй потрібен спокійний сильний дорослий, щоб почуватися в безпеці й зрозуміти, що робити далі. Не варто ставити дитину в куток або змушувати її провести певний час у своїй кімнаті, натомість залишайтеся поруч і підтримуйте з нею емоційний зв’язок.
6. Розігруйте ситуацію за ролями. Поміняйтеся з дитиною ролями: побудьте розлюченою дитиною або тим, хто спровокував у неї гнів. Не соромтеся перебільшувати емоції під час гри. Можна також використовувати реквізит або костюми. Це викличе у дитини сміх, і в такий спосіб вона швидше знайде творче рішення проблеми, тому що переконається, що ви її чуєте й розумієте.
7. Складіть із дитиною список корисних речей, які допоможуть їй здолати гнів. Це можуть бути кілька хвилин глибокого дихання, прослуховування музики, танці тощо. Аби заспокоїтися, дитині може знадобитися перейти в спокійне місце, порахувати до десяти, вийти на вулицю й трохи побігати, зайнятися улюбленим заняттям, намалювати малюнок, у якому висловити свій гнів, покричати на м’яку іграшку тощо.
8. Навчіть дитину помічати попереджувальні знаки, які можуть привести до спалаху гніву. Це допоможе дитині вчасно заспокоїтися й не допустити появи негативних емоцій. Для маленьких дітей слід провести профілактику: переконайтеся, що ваша дитина отримує збалансоване харчування, має достатньо часу на сон і фізичну активність, отримує від вас досить обіймів протягом дня. У міру дорослішання дитини допоможіть їй зрозуміти, з чого виникає почуття гніву, що до нього призводить. Водночас потрібно навчити дитину методів, які допоможуть їй заспокоїтися.
9. Вирішуйте проблеми спільно з дитиною. Ваша мета полягає в тому, щоб навчити дитину давати раду життєвим труднощам, не вдаючись до поганої поведінки. Як тільки дитина заспокоїться, обговоріть із нею, що сталося і як можна було по-іншому впоратися із ситуацією. Допоможіть дитині почуватися впевненіше, коли вона вчиться запобігати проблемам і контролювати власні емоційні реакції.
10. Подбайте про себе. Ви вчите дитину життєвих навичок кожну хвилину, яку проводите з нею. Тому зробіть усе можливе, щоб почуватися добре. Це стосується харчування, сну, фізичної активності, прогулянок на свіжому повітрі тощо. Так ви зможете більш адекватно реагувати в разі появи проблем. Докладіть усіх зусиль, щоб показати дитині позитивний приклад саморегуляції й спроможності долати життєві труднощі.
11. Виявляйте терпіння. Саморегуляція потребує багаторічної практики й життєвого досвіду. Навіть багато дорослих не вміє контролювати свої емоції. Тому виявіть терпіння, коли ваша дитина вчитиметься давати раду своїм почуттям.
Допомагаючи дитині почуватися в безпеці, коли вона вчиться виявляти свій гнів і усвідомлювати свої приховані почуття, ви допоможете їй досягти успіху в школі, у взаєминах із людьми навколо. У майбутньому така дитина матиме успіх у роботі, близьких взаєминах та вихованні власних дітей.
