Непорочна Мати,
в день Твого свята, дуже любого християнському людові,
приходжу, аби віддати Тобі честь у серці Риму.
В своїй думці приношу вірних цієї Церкви
та всіх тих, які живуть у цьому місті, особливо, хворих
і тих, яким задля різних ситуацій важче прямувати вперед.
за материнську турботу, з якою супроводиш наш шлях:
як же часто чуємо розповіді зі сльозами на очах
тих, які відчули Твоє заступництво,
про благодаті, які Ти випрошуєш для нас у Свого Сина Ісуса!
Маю на думці одну звичайну ласку, яку робиш для люду, що живе в Римі:
оту з терпеливістю долати труднощі щоденного життя.
І саме тому просимо в Тебе сил, аби не піддаватися, більше того,
аби кожен щодня виконував свою частку задля покращення речей,
аби дбання кожного вчинило Рим красивішим і придатнішим для життя усіх;
бо ж добре виконаний кожним обов’язок забезпечує права всіх.
І маючи на думці спільне благо цього міста,
молимося Тобі за тих, на кому лежать обов’язки з більшою відповідальністю:
здобудь для них мудрість, далекоглядність, дух служіння та співпраці.
Пречиста Діво,
прагну особливим чином ввірити Тобі священиків цієї дієцезії:
парохів, віце-парохів, літніх священиків, які з пастирським серцем
не перестають служити Божому людові,
численних священиків-студентів з кожної частини світу, що співпрацюють на парафіях.
для них усіх прощу в Тебе солодкої радості євангелізування
і дару бути отцями, близькими до людей, милосердними.
Тобі, повністю посвяченій Богові Жінці, ввіряю богопосвчених жінок у чернечому та світському житті,
яких, дякуючи Богові, у Римі багато, більше, ніж у будь-якому іншому місті світу,
формуючи чарівну мозаїку національностей і культур.
Для них прошу в Тебе ставати нареченими й матерями,
плідними в молитві, милосердній любові та співчутті.
Ісусова Мати,
остання річ, про яку прошу в Тебе в цьому періоді Адвенту,
думаючи про дні, коли Ти та Йосиф перебували в тривозі
з огляду на близьке народження вашої дитини,
стурбовані, бо тривав перепис і також ви повинні були залишити свій край, Назарет, та вирушити до Вифлеєму…
Ти знаєш, що означає носити в лоні життя,
відчуваючи навколо себе байдужість, відкинення, іноді, зневагу.
Тому прошу Тебе бути близькою з родинами, які сьогодні
в Римі, в Італії та в усьому світі переживають схожі ситуації,
щоб вони не були залишені на себе самих, але захищені у своїх правах,
людських правах, які стоять вище від будь-якої, навіть і законної, вимоги.
Непорочна Маріє,
світанкова зоре надії на горизонті людства,
чувай над цим містом,
над домівками, школами, офісами, крамницями,
фабриками, лікарнями, в’язницями;
щоб в жодному місці не забракло того, що Рим має найціннішого,
що зберігає для всього світу – заповіту Ісуса:
«Любіть один одного так, як я вас полюбив» (пор. Ів 13,34).
Амінь.
