Психологи давно встановили, що порядок народження дитини значною мірою впливає на формування дитячих емоцій, поведінки й особливостей характеру. Кожна дитина народжується в тих чи інших умовах, і це викликає в неї унікальні емоційні переживання – і позитивні, і негативні. Цей досвід формує в дитини певні риси характеру.
Третя дитина з’являється в сім’ї, коли батьки вже мають великий досвід у вихованні дітей і вже не турбуються з приводу незначних проблем. У результаті третя дитина часто виростає більш спокійною й життєрадісною. Навіть із двох дітей у сім’ї молодша дитина зазвичай є більш усміхненою, випромінює чарівність, і через це їй приділяють більше уваги.
Однак це маленьке янголятко теж стикається з певними проблемами. Старші діти зазвичай галасливіші й вимогливіші, і молодша дитина може пасти задніх в такому оточенні. Старші діти постійно стикаються з новими проблемами, що потребують уваги батьків: вони першими йдуть у школу, першими вирушають на вечірку на всю ніч тощо. Часто батьки беруть із собою молодшу дитину, коли ведуть старшу в спортивну секцію, музичну школу. Таким чином, молодша дитина отримує менше індивідуальної уваги. Коли з’являється третя дитина, у батьків уже немає стільки вільного часу, щоб читати їй книги, як це було зі старшими дітьми.
У результаті, молодша дитина часто привертає до себе увагу й намагається отримати її всіма можливими способами. Вона може постійно жартувати або виявляти артистичність, проте іноді дитина обирає для цього інші способи: крик, погану поведінку тощо.
У постійно зайнятих батьків зазвичай бракує часу, щоб навчити молодшу дитину зав’язувати шнурки або вдягатися, і вони часто виконують ці дії за неї. Старші діти зазвичай уміють робити це самостійно. Молодшій дитині нерідко бракує життєвих навичок, тому вона стає залежною від оточення.
Ще одна проблема, з якою стикаються молодші діти, – це те, що старші часто відштовхують їх. Молодших дітей не беруть гратися (іноді просто через те, що молодший не розуміє правил або йому бракує спритності, щоб гратися). Саме тому молодші діти почуваються обділеними і в майбутньому докладають великі зусилля, щоб їх приймали ті, хто навколо.
Іноді старші брати й сестри не приймають молодших через ревнощі. Вони бачать, скільки часу батьки приділяють молодшій дитині (навіть якщо це відбувається з об’єктивних причин – коли батьки годують маленьку дитину, змінюють їй підгузки тощо). Середні діти також обурюються, що досі вони самі були молодшими в родині і вся увага батьків діставалася їм, а тепер вони втратили такий привілей.
Дослідження психологів свідчать: чим менша різниця у віці між дітьми, тим вища конкуренція між ними.
Ще одна проблема, з якою може стикатися молодша дитина, – це те, що в неї є старші брат і сестра, набагато вправніші, ніж вона. Вона ще кататиметься на триколісному велосипеді, а старші діти – уже на двоколісному. Молодша дитина може почати турбуватися, що з нею щось не так, зростаючи з почуттям власної неадекватності. Можливо, надалі вона матиме проблеми щодо самовизначення й залучення до себе уваги. Молодша дитина може бути схильною до конкуренції з рештою дітей або навіть бунту і спроб заявити про себе як особистість.
Незалежно від того, належать батьки до королівської сім’ї чи ні, є багато способів допомогти молодшій дитині впоратися з труднощами. Перш за все, слід проводити з нею більше часу один на один із раннього віку, гратися з нею, читати їй, навчити її самостійно виконувати необхідні в побуті дії (при цьому стежити, щоб інші члени сім’ї не кидалися робити все за неї).
Також слід мотивувати дитину приймати самостійні рішення відповідно до її віку (наприклад, обирати, що вдягти на прогулянку), давати найпростіші домашні обов’язки (скажімо, накривати на стіл). Батьки повинні розвивати інтереси дитини: записати її в художню школу, якщо вона любить малювати, і хвалити її за щоденні досягнення.
Надзвичайно важливо пояснити молодшій дитині, чому вона не в змозі робити те, що роблять старші діти. Наприклад, це варто пояснити так: «Твої брат і сестра теж не могли кататися на двоколісному велосипеді у твоєму віці. Коли ти трохи підростеш, тобі це буде до снаги». Такі факти неочевидні для маленької дитини, але вони заспокоюють її, підвищуючи самооцінку.
