У 3 пункті Стамбульської конвенції 2011 р вказано, що «насильство стосовно жінок за гендерною ознакою» означає насильство, яке спрямоване проти жінки через те, що вона є жінкою, або яке зачіпає жінок непропорційно»33. Воно є проявом «історично нерівного співвідношення сил між жінками та чоловіками, яке призвело до домінування над жінками та дискримінації жінок чоловіками та до недопущення повноцінної емансипації жінок»34.
Проте як показують соціологічні дослідження, проведені у різних країнах Європи, найбільше жінки зазнають насилля у країнах, де активно рекламується гендерна ідеологія. Так 52 % жінок у Данії, 47 % у Фінляндії, 46 % у Швеції, 45 % у Голландії та по 44 % у Великій Британії та Франції потерпали чи досі зазнають насилля, як у сім’ї, так і у суспільстві.
І навпаки, найменший показник насильства щодо жіночого населення зафіксовано у Португалії – 24 %; Мальті – 22 %; Словенії – 22 %; Кіпру – 22 %; Іспанії – 22 %; Польщі – 19 %35. Тобто у країнах, де і досі панують міцні християнські традиції та шанується материнство, повага до жінки та усвідомлення чоловіками своєї ролі захисників.
Так, 11 % опитаних жінок Польщі стали жертвами зґвалтування протягом року перед опитуванням. Кращі результати показала Румунія (11%), Словенія (11 %) та Литва (9%). Тоді як цей показник у Данії становить 37 %, у Швеції – 32 %, у Голландії – 32 %, у Франція і Бельгія – 30%36. Також ці вищезгадані країни тримають сумне лідерство у ЄС, щодо кількості випадків домашнього насилля та сексуального домагання у сім’ї. На питання кореспондента «чи зазнали фізичного насилля до 15 років» ствердно відповіло 53 % жінок у Фінляндії, 46 % – у Данії , 44 % – у Люксембургу, 50 % – в Естонії, 44 % – Швеції, 47 % – Франції. Тоді як у Польщі ця цифра становить 18 %, Словенії – 16% , а на Кіпрі – 15 %37
20 % голландок визнали, що їх у дитинстві зґвалтували чи сексуально домагалися чоловіки. У Бельгії це визнали 14%, у Швеції – 15%, у Великобританії – 18 %, Франції – 20%, Фінляндії і Естонії – по 11 %, у Данії та Німеччині – по 13 %. На їхньому фоні – лише 4 % жінок Польщі, 4 % Кіпру, 3 % Чехії, 2 % Хорватії, 6 % Литви, 3 % Португалії, 5 % Угорщини, 1 % Румунії у дитинстві були об’єктами будь-якої форми сексуального домагання38.
Ці статистичні дані безперечно впливають на атмосферу у суспільстві та почуття страху та незахищеності у жінок. Так, 20 % француженок і 23 % шведок мають постійну фобію перед ймовірним насиллям. Статистика у Голландії, Великобританії, Швеції та Люксембургу трохи менша, але все одно викликає шок – по 15 %. У сусідній Польщі подібний страх мають лише 3 % жінок, а 86 % ніколи не мали з цим жодних проблем39.
Схожі дані і щодо кількості заяв у поліцію. Так, у Данії чи Фінляндії правоохоронні органи дізнаються лише про 10 % чи 16 % всіх випадків насилля, у Швеції ця цифра (в залежності від типу злочину) становить 14 або 17 %, у Франції – 18 %. Тоді як в Польщі 28 і 29 %40
Жительки Польщі також високо оцінюють етичний і моральний стан суспільства, тоді як у Західні Європі (Голландії, Швеції, Фінляндії) жінки значно більше довіряють знайомим, ніж чужинцям.
Причиною цього деякі дослідники вважають руйнацію зовнішніх звичаєвих бар’єрів і деградацію моралі, які захищали фізично «слабших, тобто дітей і жінок, перед будь-якою формою насилля, як це притаманно традиційним християнським суспільствам. Культ сексуальної вседозволеності виявився значно сильніший, ніж табу на використання сили, яке пропагує конвенція і гендерні теорії41. Запровадження гендерних стандартів та ухваленої на їхній основі «Конвенція Ради Європи про запобігання і протидію насилля щодо жінок» приносить абсолютно протилежні результати, ніж очікують їхні автори. Очевидно, що в Україні присутнє насильство, жертвами якого у більшій мірі є жінки, проте впровадження гендерних конвенцій не вирішує проблеми, а навіть погіршує ситуацію, адже ігнорує справжні фактори насилля, як наркотична чи алкогольна залежність (близько 80 % дружин алкоголіків страждали від насилля у сім’ї ), моральна деградація молоді, пропаганда насилля та сексуалізації образу жінки у ЗМІ42.
Отже, з одного боку гендер позиціонує себе, як боротьба за визволення жінок, а з іншого негативно налаштований до біологічної статті, як такої.
……………………..
33 Konwencja Rady Europy o zapobieganiu i zwalczaniu przemocy wobec kobiet i przemocy domowej. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // https://www.coe.int/…/Gender_Equality_Strateg…
Istanbul, 11.V.2011 // www.coe.int/conventionviolence.
34 Konwencja Rady Europy o zapobieganiu i zwalczaniu przemocy wobec kobiet i przemocy domowej. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // https://www.coe.int/…/Gender_Equality_Strateg…
Istanbul, 11.V.2011 // www.coe.int/conventionviolence.
35 Przemoc wobec kobiet Badanie na poziomie Unii Europejskiej. Wyniki badania w skrócie /[Електронний ресурс]. – Режим доступу https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:xIa-HZz5X3cJ:https… – S. 20.
36 Там само. – S. 31.
37 Там само. – S. 34.
38 Там само. – S. 31
39 Там само. – S. 29.
40 Dlaczego nie należy ratyfikować konwencji rady europy o zapobieganiu i zwalczaniu przemocy wobec kobiet i przemocy domowej [Електронний ресурс]. – Режим доступу https://ordoiuris.pl/public/pliki/dokumenty/Raport_przemoc_OI.pdf: – S. 6.
41 Strzemecki G. Вказана праця. – S. 170.
42 Згідно Американського Товариства Психологів існує пряма залежність між насиллям щодо жінок і дівчат і сексуалізацією образу жінки у медіа і рекламі. Strzemecki Вказана праця. – S.29
