10 лютого в Києві біля станції метро Чернігівська учасник АТО, молодший лейтенант Б. 1990 р.н. ударом ножа в серце вбив громадянина Ю. (1983 р.н.). В коментарях під постом Патрульної поліції України виявилися очевидці події та родичі померлої особи, тому далі до офіційного заключення представляємо версію вбивства очима очевидців.
Хід подій
Біля громадської зупинки на Чернігівській молодий чоловік нахабно вів себе, непристойно лаявся та намагався залізти у маршртуку без черги. Ю. зробив йому зауваження, зчинилася сварка. Б. витяг ніж і вдарив Ю. в область серця на очах його дружини та великої кількості людей. Швидка допомога констатувала смерть. У Ю. залишилася дружина і двоє дітей. За свідоцтвом людей, які знали померлого, він був адекватною неконфліктною людиною. А коментуючи поведінку вбивці, очевидці сходилися на тому, що Б. був у стані наркотичного сп’яніння.
Читаємо про подібні випадки по всій Україні, також з’являються повідомлення про суїциди серед учасників АТО. В червні 2017 року Арсен Аваков називав 500 випадків самогубства серед учасників бойових дій. Повідомляється про збільшення випадків домашнього насильства у сім’ях ветеранів АТО у 8 разів.
Трохи історії
Вперше масштабне вивчення проблеми, розробка та реалізація державних програм по відношенню до ветеранів було розпочато в США після В’єтнамської війни. Штати витратили 4 млрд $ на реабілітацію солдатів. До сих пір ведеться комплексна державна програма, щодо вивчення наслідків та надання допомоги ветеранам Іракської та Афганської війни.
Зрозуміло, що конфлікт на Сході України не є подібним до Іраку чи Афганістану для американців, адже наші бійці захищають свою землю.
Порівняння
Оскільки в країнах колишнього Радянського Союзу немає грунтовних досліджень та програм щодо реабілітації “афганців”, в Росії – ветеранів Чеченської війни, не залишається нічого іншого, як співвіднести результати статистичних досліджень близької нам по часу Іракської війни 2003-2011 рр.
В Іраці воювало 250 тисяч американських солдат.
На момент 31 січня 2018 року статус учасників бойових дій отримали 326 тисяч українців. А тепер додамо тих, хто ще проходить коридорами української бюрократії, не отримав офіційного статусу учасника бойових дій, не забудемо переселенців, мешканців Донбасу, які пережили військові дії і страждають від постравматичного стресового розладу (ПТСР). Чи є дані, яка кількість населення регіону постраждала від воєнних дій та мають ПТСР? Мільйон? Два? Три?
По офіційній статистиці США в 2005 році 6256 ветеранів іракської війнизакінчили життя самогубством, в 2012 – близько 6,5 тисяч. Згідно соціологічних досліджень інстуту RAND в 2008 році кожний п’ятий солдат, який служив в Іраці або Афганістані страждає від суїцидальних думок, а ветерани цих війн скоюють самогубства в 2 рази частіше, ніж решта американців.
А тепер порівняйте із кількістю українців, уражених війною та ПТСР відповідно, рівнем допомоги, яку отримують ветерани іракської та російсько-української війни?
Про це волонтер, офіцер запасу Мирослав Гай дав інтерв’ю Голосу Столиці:
“Я не знаю про великі програми адаптації військовослужбовців. Є поодинокі випадки, але я, наприклад, як керівник благодійного фонду, людина, яка є активним дописувачем в соціальних мережах, і є учасником АТО, я мало що знаю про такі програми. Відповідно, якщо не знаю я, то люди, які мало користуються Інтернетом, зокрема, дуже багато військовослужбовців, які просто не є зареєстровані в соціальних мережах, вони про такі соціальні програми не знають”.
Повертаємося до вбивства на Чернігівській.
В умовах зростаючої кількості носіїв ПТСР, відсутності системної програми реабілітації на рівні держави, скільки ще вбивств нас чекатиме на вулицях і громадських зупинках, суїцидів, випадків домашнього насильства?
Даруйте риторичність запитання, популізм, відсутність пропозицій, очевидність суджень, але в мене немає відповіді.
Я не можу написати статтю про 10 речей, які допоможуть ветерану або Не жалійте бійця – це вбиває його мужність , або 9 правил співжиття з бійцями та трошки міркувань
Я не засуджую авторів такого роду статей, не підважую корисність їхніх суджень, але цих порад не вистачить, щоби попередити вбивство, суїцид, домашнє насильство чи алкогольну залежність. Оптимістичний тон і конструктив 10 порад, 7 принципів, 5 правил, 4 кроків… сумнівні.
А що я можу запропонувати тут і зараз конкретній людині, опаленій війною? Нічого, окрім співчуття і молитви за неї.
Я не спецаліст, і розумію, що легковажні і нефахові поради гірші, ніж їхня відсутність.
Замість висновка
ПТСР, як радіація, може діяти непомітно, а може знищити людину за мізерний відрізок часу, ще довгі десятиріччя буде даватися Україні взнаки. Страшна річ, і кожному, хто пройшов через пекло війни варто знайти спеціаліста, який зможе оцінити його стан, фахово і систематично допомогати. Будьте чуйними до свого здоров’я і зжоров’я своїх близькість.
Буду дуже радий, якщо в коментарях переконаєте, що я помиляюся.
