Євангеліє дня. #роздумивродині
Мт 16, 13-19 Того часу, прийшовши в околиці Кесарії Филипової, Ісус звернувся до своїх учнів, запитуючи: «За кого люди вважають Сина Людського?» Вони відповіли: «Одні – за Йоана Хрестителя, другі – за Іллю, інші – за Єремію або за одного з пророків». Каже їм Ісус: «А ви Мене за кого вважаєте?» У відповідь Симон-Петро промовив: «Ти є Христос, Син Бога живого!» А Ісус відповів йому і сказав: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі це відкрили, а Мій Отець Небесний. І Я тобі кажу, що ти є Петро; і на цій скелі Я збудую свою Церкву, і брами аду не переможуть її. Я дам тобі ключі Царства Небесного: і те, що ти зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небесах; і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’язане на небесах».
1.Филип побудував Кесарію на честь римського імператора Тиверія. Тоді імператорів вважали богами, тому біблійному авторові було принциповим підкреслити Божество Ісуса саме в місцях, призначених іншим “богам”.
2.Люди і ви. Ця паралель простежується і в притчах: є натовп і є учні, одні – зовнішні, а інші допущені в глибину взаємин з Ісусом. Наша думка не має залежати від думки натовпу, інших людей. Те, що учні так детально представляють різні варіанти людського ставлення до Учителя, може свідчити, що їм було не байдуже, що говорять люди.
3.Коли Ісус запитував про людську думку, то говорили всі апостоли, а коли запитав, що вони, учні, думають про Нього, то відповідь дав майбутній перший Римський єпископ. Ми висловлюємо свою думку щодо суспільних поглядів на Ісуса і християнство, але думку Церкви щодо цих питань очікуємо почути від Апостольського Престолу. Папа говорить – Церква слухає.
4.Ісус називає Симона щасливим (μακάριος), коли той визнає в Ісусі Христа і Сина Бога Живого. Ми є щасливими, коли починаємо шлях пізнання Бога, коли Він стає для нас не просто пласким зображенням ікони, але нашим Спасителем, Богом.
5.“А ти – Петро, і на цій скелі…” Ісус не раптом зрозумів покликання Симона і тому вигукнув ці слова, Ісус вибрав Симона, коли той був рибалкою, тому що вже знав його місію стати Петром. Коли пізнаємо Бога, то пізнаємо і себе. Бог відкриває правду про нас, глибину нашого покликання. Пізнаючи Творця, пізнаємо і творіння.
6.Святий Феофілакт зазначає, що артикль визначеності перед словом “Христос” згідно з правил граматики мав би означати власне ім’я, а не загальне. Тобто Симон дав ім’я Ісусу – Христос та визнав Його Сином Бога. А Ісус дав нове ім’я Симонові та визнав його сином Йони. Цікаво, що в перекладі з єврейської Йона означає “голуб”, а Симон – “почутий”. Народжуючись від Духа Святого, будемо почуті Отцем.
7.Пізнання та визнання Бога додає міцності, бо Симон перетворився на Петра, скелю.
