Нещодавно почув історію про те, як на зустріч із випускниками одного престижного університету запросили мільярдера, щоб він поділився із студентами історією свого успіху.
На сцену вийшов сивочолий чоловік. Його обличчя знала вся країна. Він для початку сказав фразу, з якої розпочинав кожен, хто виходив на сцену у подібних випадках: „ Як і ви, я теж був студентом і сидів на вашому місці.” Але наступні фрази відрізнялися кардинально. „На відміну від Вас, що маєте впливових батьків, забезпечені місця праці, я мав лише диплом і вогонь а очах. Я і зараз просинаюся вранці і заглядаю в дзеркало, щоби перевірити чи той вогонь не погас. Знаєте, у цьому залі я не побачив жодної пари очей з подібним вогнем. Тому ви зароблятимете приблизно 100 тисяч доларів на рік. Це є ваша планка. Моя планка – мільярд доларів. Про що я можу говорити з Вами? ” Після цих слів він пішов зі сцени, але зупинився, повернувся до мікрофону і сказав: “Ваші викладачі просили завершити на оптимістичній ноті, а тому: “Успіхів!”
Ніхто такого не очікував. Свято було зіпсоване.
Але історія має продовження. Через багато років, група студентів цього ж університету, що знали про скандальний випадок , вирішили дослідити подальше життя випускників того року. Враховували все: досягнення у кар’єрі, сімейне життя, здоров’я і т.д. Коли порівняли цей випуск із наступними, то виявилося, що показники „успішності” у три рази вищі саме у випускників, що сиділи тоді в залі із зіпсованим настроєм. При цьому в університеті не мінявся викладацький склад, підручники і т.п. Кардинального нічого не відбулося, але слова мільярдера запалили вогонь в серці студентів.
Критика, яку часто чуємо, не має нас дезорієнтувати, а, навпаки, надихнути на нові звершення.
З таким вогнем хотілося би бачити сучасних християн.
І для священиків:
Коли ми проповідуємо, понад усе хочемо побачити перед собою принаймні пару очей, в яких горить вогонь віри. Якщо таких людей мало, можна придивитися уважніше до людини навпроти: може в її очах ми, принаймні, побачимо відбиток вогню своїх власних очей? А якщо так, це вже не так погано.
о. Олег Кобель
