Йн 5, 16-30 Юдеї переслідували Ісуса за те, що Він оздоровив в суботній день. А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і Я творю». За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити Його – не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові. І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить. Отець бо любить Сина й усе появляє Йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить Йому, щоб ви дивувалися. Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче. Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь, щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав Його. Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у Того вірує, хто послав Мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя. Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, – ба, вже й тепер він, – коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши – оживуть. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі. І владу Йому дав суд чинити, Він бо – Син Чоловічий. І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос Його вчують, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд. Не спроможен Я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю Я не своєї волі, лише волі Того, хто послав Мене».
У фарисеїв була серйозна претензія до Ісуса – він зцілив людину в суботу. Але Христос мимоволі викликав на себе іще більший гнів та осудження, пояснюючи цей вчинок, Він сказав, що Його Отець так робить, а отже і Він буде зцілювати.
За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити Його – не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.
Тепер в очах фарисеїв Його вина була набагато тяжча: Він назвав Бога своїм Отцем. Ця ненависть подібна до ненависті сиріт по відношенню до дітей із благополучних сімей: “Вони можуть когось назвати своїм батьком, а ми – ні”. Це результат заздрості та браку любові.
Саме з цієї позиції треба розуміти статистику, що християни найбільш переслідувана в світі релігійна спільнота. З одного боку тисне агресивний іслам, з іншої – ліберальний Захід. Критика Церкви має місце у відкритому суспільстві, але ворожість, безапеляційні звинувачення це постава сиріт. За цими звинуваченнями стоїть біль та екзистенційна пустка цього світу. Вони сироти, агресивні і нещасні не можуть пробачити християнам за те, що останні мають когось до кого можуть звернутись: “Батько, Татусь”.
Важлива обмовка і переходимо на іншу тему: “Робивши себе рівним з Богом”.
Бути батьком це не бути над дитиною, а бути поруч. Надихати, щоби дитина повторювала отця, ставала рівною Йому.
Сьогоднішнє Євангеліє містить багато думок щодо відносин Ісуса і Бога Отця корисних нам, батькам, для побудови здорових відносин зі своїми синами, ширше дітьми:
Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить. – діти будуть завжди повторювати нас, тому пильнуймо свої справи. Чи хочемо, щоби саме це наслідували наші діти?
Отець бо любить Сина й усе появляє Йому, що сам чинить – любов, в першу чергу, виявляється у спільному досвіді та дозволі увійти в його дорослий світ, який батько дає дитині. Цей акт сопричастя, дружби, утвердження дитини. Ви можете бути впевненими, що любите свою дитину, але якщо ця любов залишається лише на рівні слів і подарунків в той час, як Ви відсутні чи Вас фізично недостатньо, будьте певні дитина відчуває брак любові.
Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь, щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. – часто ми намагаємося робити все за своїх дітей, але шлях справжнього батька чимраз більше і більше довіряти своїм дітям важливих справ, показувати цим делегуванням і відсутністю контролю у подальшому, що вони абсолютно впевнені в спроможності дітей достойно впоратися з дорученою справою.
Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.
Життєві сили дитини містяться в батькові, якщо батько побитий життям невпевнений у собі чоловік, дезорієнтований сучасним світом, він передасть дитині свою невпевненість, не дасть подиху життя.
Не спроможен Я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю Я не своєї волі, лише волі Того, хто послав Мене. Часто нашим лейтмотивом у створенні власної сім’ї є внутрішня чи задекларована перед людьми обіцянка, що ми ніколи не будемо чинити так, як наші батьки. Зазвичай, виходить так само, але прагнемо зробити все кардинально по-іншому. Ісус прагне наслідувати Отця досконало.
Це є викликом і запрошенням для нас, щоби діти хотіли повторити наш досвід, орієнтуючись на нього, як на достойний взірець.
