Йн 8, 31-42 Ісус сказав до Юдеїв, які увірували в Нього: “Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми і спізнаєте правду, і правда визволить вас». Ті Йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: „Визволитеся, мовляв?”» Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить – гріха невольник! Невільник не перебуває в домі повсякчас – повсякчас перебуває син. Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні. Знаю, що Авраамові ви потомки. Бажаєте, однак, Мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці. Переказую Я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька». Ті Йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько». Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими – чинили б ви діла Авраамові. Та ось тепер бажаєте вбити Мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам. Ви чините діла вашого батька». «Ми не з розпусти вродились, – кажуть Йому ті; один лише Отець у нас: Бог». А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви Мене, бо Я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а Він послав Мене».
Перебувати в слові μείνητε. Одне із значень грецького оригіналу – це це міцно триматися, залишатися на місці, стійко відбиватися, боротися. Недостатньо лише прочитати слово, зрозуміти його, думати над ним, навіть недостатньо молитися цим словом. Треба тривати в ньому, перетворити його на справжній меч духовний, який стане не лише зброєю захисту, але і атаки.
Тоді, коли Біблія перетвориться на меч в наших руках, ми зможемо “перебувати в слові” – вистояти в боротьбі і перемогти.
Велика кількість християн стикаються зі Словом лише під час недільної Служби. Натомість меч потребує щоденного фехтування.
Лише тривале перебування в Бозі (читай тривала боротьба за Бога і проти гріха) приведе до пізнання правди і врешті – до свободи.
За логікою Слова не богословська освіта, а тривання в боротьбі наповнює нас розумінням правди.
Поняття свободи і рабства в сьогоднішньому світі перекручені. Багато ліберально спрямованих рухів, активістів, лідерів, ЗМІ, політиків, шоуменів та й простих людей сприймають церкву, як інститут обмеження свободи. Постмодерний світ загубив слово гріх, назвавши його примітивним ярликуванням складного неоднозначного світу. Тепер немає гріха є особливість, самовираження. Немає статі є гендер. Таких прикладів є багато, але суть одна: визнаємо ми цього чи ні, акцептує це суспільство чи засуджує, але гріх залишається гріхом і завжди веде до рабства.
Ми є в Оруелівському світі з перекрученими поняттями. Церква, Христос ведуть до визволення, а їх звинувачують в обмеженні свободи, світ декларує свободу, але лише свободу гріха, засуджуючи праведність, тавруючи її, як щось застаріле, темне. І цей шлях свободи у виборі гріха веде до справжнього рабства.
Який є шлях порятунку сьогодні в 1984? Віднайти в собі Боже синівство, через пізнання правди, яка визволить нас від мороку. Пізнати правду можна лише, перебуваючи у слові. Ащо таке “перебувати”, ви вже знаєте 😉
