Йн 12, 1-11 Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих. Там, отже, справили Йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з Ним посідали до столу. Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира. Каже тоді один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його зрадити: «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?» Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано. Тож Ісус промовив: «Лиши її. На день мого похорону зберегла вона те миро. Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди». Тим часом дізналася сила народу, що Він там, то й посходились – не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого Він з мертвих воскресив. Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити, численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса.
Першого в Євангелії ми зустрічаємо Лазаря. Жодних дій він не чинить. Про нього лишень написано, що “і він був серед тих, хто посідав з Ісусом за стіл”. А раніше було згадано, що Ісус воскресив Лазаря. Така послідовність: воскресіння, а потім перебування за бенкетним столом з Христом – натякає на те, що Лазар вже був в Царстві Божому. Бо бенкет Агнця є образом Царства Небес, а перебування за цим столом поруч та й ще після свого воскресіння може бути інтерпретовано, як стан душі, що перебуває в повноті єдності з Христом. В цьому контексті характерно, що Лазар не діє. Наше спасіння не є плодом власних зусиль, але 100% Божим даром. Ім’я “Лазар” перекладається, як “Божа допомога”.
Далі мова іде про Марту, яка прислуговувала. Її ім’я означає “господиня”, “пані”. Вона прийняла Ісуса, як господиня приймає дорогого гостя у свій дім. Всю свою любов виразила у служінні. Можливо їй не вдалося побути з Ісусом наодинці, душевно поговорити, але завдяки Марті багато інших людей досвідчили близкість з Христом. Служіння Марти дозволило їм залишатися на місцях і слухати Ісуса. Зауважимо, що на цей раз Марта вже не дорікає своїй сестрі Марії, яка не допомагає їй у господарстві. Її постава – служіння без гіркоти з любов’ю.
Тепер Євангеліє говорить про Марію. Вона сидить біля ніг Ісуса і намащує його ноги дорогим нартом, витираючи своїм волоссям. Волосся жінки на Давньому Сході та й всюди у світі є символом величезної гідності. Марія усю своє достоїнство поклала до ніг Ісуса.
Ноги – найнижча точка людського тіла, контактує з землею, брудом, миття ніг в єврейській традиції не лише гігієнічна процедура, але ритуал відновлення чистоти. Марія, яка своїм волоссям витирає ноги Ісуса, свідчить: ніщо в Христі не є брудним, і навіть ноги є чистими та гідними дорогоцінного нарту та обтирання волоссям.
Хтось скаже, що це приниження. Ім’я “Марія” означає “жадана”, “кохана”. Це інтимний жест, який особа дозволяє собі тільки по відношенню до найближчого, коханого. В їхніх очах в цьому немає жодного приниження лише прояв любові.
Жест Марії одночасно свідчить про знак покаяння. Коли ми приносимо свій гріх до ніг Ісуса, то запах мирту приносить приємність всій церкві. Цей запах подібний до Духа Святого, який заповнює собою все і для всіх. А ціна такого “парфуму” – покаяння.
Якщо уважно поглянемо на цих трьох: Лазаря, Марію та Марту, то побачимо, що вони є подібними до духа, душі і тіла.
Лазар (дух) перебуває з Богом і зовнішньо пасивний.
Марія (душа) закохана в Христа, потребує Його близькості, дарує і кається.
Марта (тіло) служить і все забезпечує.
Ісус прийшов до них трьох.
Не лише наш дух, але і душа, і тіло потрубують Спасителя, вони єдині, як сім’я. Кожен має свою гідність (про що свідчать імена) і для кожного знаджеться місце на передпасхальній вечері Агнця.
Ми починали роздуми з типажів серед християн. Дуже узагальнено скажемо, що є люди “лазарі”, для яких важливий дух, але вони не змогли би так цільно перебувати з Христом, якби не “марти”, які дають таку можливість своїм служінням. Без “марій” наша Церква була би позбавлена запаху нарту, приємності. Ми потребуємо одне одного, спільноти, Церкви.
Інша грань цієї ж думки направлена в середину людини: кожна особа потребує належної уваги і до духа (Лазаря), і до Марії (душі), і до Марти (тіла) в собі. Нехтування одним із них зачіпає всіх та руйнує сім’ю – єдність цілої особистості.
P.S.
Блискуча книга присвячена цьому фрагменту Євангелія була написана магістром біблійного богослів’я Ілоною Соловей. В ній знайдете справжні біблійні перлини.
