Сіркка Хієтанен, директор фінської школи, розповідає, що в цьому році учні молодших класів (до 6 класу включно) не отримають оцінок аж до весни.
У грудні учні отримають словесне оцінювання, яке організують у вигляді бесіди учня, його опікуна та вчителя.
Від оцінок відмовилися тому, що який би бал не отримала дитина, він не показує що вона знає гірше, а що краще по кожному предмету.
Віднині оцінюється досягнення власних цілей учня, а не загальних. Цілі у одного учня можуть бути високі, а в іншого – набагато нижчі.
“Учень тепер має знати, що йому треба знати“, – влучно зауважує пані Сіркка.
Така система запускає процес самопізнання: “Для мене буде добре, якщо я досягну цього, я буду від цього особливо задоволений” – новий девіз навчання.
Він примушує учнів розібратися в реальних уміннях і остерігатися переоцінки знань чи недооцінки, оберігає його від непосильних намагань, але стимулює триматися планки.
Учень бере участь у численних розмовах з учителем, і тому він вже знає інтуїтивно біля якого балу крутиться, але про бал він дізнається тільки в кінці навчального року.
До бесіди в кінці навчального півріччя учень спочатку оцінює себе сам в спеціальній оцінювальній анкеті.
Потім цю анкету коментує вчитель і надсилає для підпису батькам.
Безпосередньо під час оцінювальної бесіди, тривалістю 15 хвилин та за участю учня, вчителя та батьків, розглядаються всі пункти анкети, вчитель додає свої коментарі.
При цьому створюється нова анкета, де враховуються всі коментарі, яка потім надсилається додому до учня. Анкету підписують усі сторони, учень, ніби як добровільно таким чином зобов’язується виправити все, що в нього кульгає.
У кінці навчального року учень отримає оцінки.
