Євангеліє дня. #роздумивродині
Мт 18, 21-35 Петро підійшов до Ісуса й запитав: «Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?» Ісус промовив до нього: «Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім. Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: „Віддай, що винен”. Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. Тоді його пан покликав його і сказав до нього: „Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився на тобою?” І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. Отак і Мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого».
1. Дуже складно бачити в людині брата, якщо вона завдає нам біль. Формулювання Петра відкриває шлях до нового сприйняття. Людина залишається братом, незважаючи ні на що. А брата пробачати легше.
2. Часто в близьких відносинах ми дорікаємо одне одному за те, що вибачаємося у провинах і знову їх повторюємо. Приходить відчуття безвиході, розпачу, обурення: “Скільки можна – знову і знову те саме…” Тільки природа людини є такою, що не можемо в один момент змінитися досконально – повторюємо старі моделі. Приймімо це з розумінням.
3. Відповідь Ісуса про сім разів говорить більше не про кількість, а радше про якість цього прощення. “Сім” для євреїв число досконалості, а сімдесят разів по сім – це досконалість виведена на новий рівень. Так прощає Бог. Таке прощення і прийняття зворушує серце грішника, змінює людину.
Досконале прощення є ідеальним грунтом для дозрівання плоду праведності. Ми не є відповідальними за гріх брата, але можемо допомогти йому подолати цей гріх даром прийняття, неосудження.
4. Біблійна мова дуже предметна, в якій абстрактне для нас поняття гріху формулюється набагато конкретніше та простіше для сприйняття – це борг.
Борг передбачає стан критичної нестачі якогось блага, прохання у іншої особи дати мені це благо з умовою повернення в певний термін.
Можливо наші гріхи мають своїм джерелом нерозуміння глибокої нестачі? Можливо ми не усвідомлюємо, що Бог нам дає свої блага? Можливо ми сприймаємо щось, як своє досягнення, але насправді це Божий дар? Чи ми прагнемо лишень отримувати, але не хочемо давати?
Можливо хтось постійно знемагає від одного і того самого гріха, бореться з ним, не розуміючи цієї природи гріха – ми заборгували.
І виходить віруючі грішники мають набагато більшу моральну вину, бо вони усвідомлюють, що отрималb дари від Бога, але не віддають свій борг? Невіруючі грішники є несвідомими боржниками, бо не знають Бога.
5. Ісус Христос докорінно змінює наше світосприйняття та сприйняття Бога. Принципово ми не можемо віддати свої борги. Ніколи. Ми дуже багато заборгували.
Іноді так є, що Бог прощає, а людина все ще не пробачає собі – відчуває себе боржником і робить спроби відшкодувати борг. Це неможливо. Заспокойтесь. Прийміть Боже прощення, як дарунок. Не живіть під пресом свідомості боргу.
6. Тюрма непрощення
Коли я прощаю, то роблю милість не іншій особі, а собі – бо залишаюся на свободі, а не є кинутим у в’язницю. Всяке непрощення – це тюрма. Не підписуйте собі вирок – прощайте.
