Йн 20, 1-9 Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить – камінь відкочено від гробниці. Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено Його!» Пішов Петро з отим іншим учнем, і приходять до гробниці. Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим; нахилившися, бачить – лежить полотнище. Однак, не ввійшов. Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить, а й хустка, яка в Нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці. Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, – і побачив, і увірував. Вони бо ще не знали Писання, за яким мав Він з мертвих воскреснути.
Згадка про перший день тижня відсилає нас до першого дня творіння. Коли Ісус воскресає – у нашому житті постає новий світ. Відкочений камінь від гробу це прозорий натяк на перемогу над смертю. Мова тут іде не про абстрактну чи стилізовану у вигляді баби з косою смерть, а про кожну безнадійну тупикову ситуацію нашого сьогодення та історії. Ісус має владу це змінити. Камінь також свідчить про відкритість Божого світу до нас. Одкровення Йоана говорить про книгу, яку ніхто не міг відкрити і зняти її печаті. Лише Агнець заколений, тільки Лев переможний міг відкрити Божі знання. А це і є Ісус розіп’ятий та воскреслий, що розриває завісу тайну Смерті і Воскресіння.
І вже наша справа, як глибоко ми увійдемо в розуміння цієї тайни.
В Євангелії бачимо трьох персонажів Марію Магдалину, Йоана та Петра. Саме в такій послідовності вони прибігли до гробниці. Їх також вирізняє глибина пізнання цієї тайни.
Про Марію написано: вона побачила, що камінь був відкочений. Вона біжить до апостолів і говорить: “Забрали нашого Господа”. Не написано, що вона підійшла і заглянула. Їй було достатньо побачити відкочений камінь, а далі послідували її особисті, хоч і мотивовані підозрою, висновки. Вона судила поверхнево, хоч першою і прийшла до гробниці.
На її захист скажемо, що її першою реакцією було бажання поділитися своїми підозрами і сумнівами за аполстолами, Церквою. Ми так само маємо іти до Церкви, щоби зрозуміти тайну.
Почувши цю приголомшливу звістку, аполстоли побігли до гробниці. Першим прибіг Йоан. І хоча він не обмежився лише спогляданням факту відкоченого каменя, однак і не зайшов в середину. Він підійшов і заглянув. Це наступний рівень сходження у тайну.
Він дочекався Петра і послідував за ним у гробницю. Можна сказати, що Йоану не вистачило хоробрості, а можливо це повага та визнання авторитету Петра, як Скелі, на якій Господь будуватиме свою Церкву.
Петро прибіг останній. Однак йому вистачило мужності увійти в середину та побачити всю правду. Петро символізує Церкву. Без неї неможливо зрозуміти тайну Життя і Смерті, без немає віри окремого учня: Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, – і побачив, і увірував.
Саме така послідовність: зайшов Петро-Церква, за ним – Йоан-учень, і аж тоді увірував.
І Марію, і Петра, і Йоана об’єднує одне: велике бажання розібратися. Воно змушувало їх бігти. Чи є місце духовому бігу у нашому житті?
