Йн 6, 52-59 Юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете Його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його останнього дня. Бо тіло моє – їжа правдива, і кров моя – правдивий напій. Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у Мені перебуває, а Я – в ньому. Як Мене Отець живий послав, і Я Отцем живу, так і той хто споживає Мене, житиме Мною. Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батькі ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме». Те говорив Він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.
Юдеї випробовують Ісуса і просять про знак, щоби вони повірили. Для демонстрації сили Ісуса вони пропонують розмноження хлібів. В цьому ми відчитуємо їхню приземленість та тілесність. Будучи свідками чи знючи про чудеса Бога напевно, вони, щойно відчули голод, вимагають манни, тобто їжі, забезпечення.
Вони перебувають на дуже низькому рівні духовності. І якби Ісус говорив їм щось правильне, але таке, що вкладалося би в їхню свідомість на рівні розуму, традицій тощо вони теоретично могли би це прийняти. Але Ісус говорить речі, які важко було сприйняти навіть Його учнями. Пізніше останні скажуть, що це “наука жорстока”. Чому Ісус не підлаштувався під цей низький рівень своїх слухачів, чому не оминув того, щоби їх шокувати?
З тілесного рівня Ісус перестрибує через розумовий, традиційний (людський) на духовний (Божий) рівень. З Його сторони це був виклик юдеям. Виклик віри, тому що Він пропонував те, що неможливо було сприйняти, не маючи віри. Це і є рубікон християнства – віра. Переходиш його і ти – з Богом. Якщо залишаєшся на тому боці розумових конструкцій буцімто здорового глузду і звинувачуєш християнство в нелогічності певних тверджень, пам’ятай, ці твердження були так само нелогічними і 2000 років тому. Божі Слова промовлені в такий спосіб спецально, щоби відсіяти тих, хто ніколи не поставить Бога не перше місце, тільки себе, свій розум, свій здоровий глузд, досвід і логіку.
Тому, коли говорять, що християни дурні, примітивні, бо вірять в, наприклад, Непорочність ДІви Марії. Як можна народити і залишатися Дівою? Розум відмовляється це прийняти, бо це нелогічно, неможливо, примітивно. В цьому і суть – дати тобі такий принцип, який можна “проковтнути” не на природному розумовому рівні, а лише на рівні віри, духовності.
P.S. Ця стаття не протиставляє розум і віру, ідеться про шаблони мислення, стереотипи, засновані на досвіді. Досвід Бога неможливо вкласти в матрицю звичного, співвіднести зі своїм минулим досвідом, тому ми перестрибуємо не розум, а власні вищеперераховані ментальні конструкції, досягаючи віри.
