Йн 6, 55. 60-69 У синагозі в Капернаумі Ісус сказав: «Бо тіло моє – їжа правдива, і кров моя – правдивий напій». Почувши це, багато з-поміж Його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?» Ісус же, знавши в собі, що учні Його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу? А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, – що тоді? Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух – ті слова, що їх Я вимовив до вас, вони й життя. Деякі з вас, однак, не вірують». Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить Його. Тож додав: «Ось чому Я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до Мене, коли йому того не буде дано Отцем». Від того часу численні з-поміж Його учнів відступилися від Нього і більше з Ним не ходили. Тож мовив Ісус до Дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?» Але озвався до Нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе – слова життя вічного! Ми й увірували й спізнали, що Ти – Божий Святий».
Важливий момент в житті Ісуса та учнів. Спочатку Вчитель заявляє, що Він є Божим Сином. Люди обурюються і не приймають цього, одначе Христос іде далі і говорить, що Він є Хлібом життя. Це обурює людей іще більше. Далі Він говорить, що “той, хто не споживає Його тіла, той не матиме життя вічного”. Тобто далі загострює попереднє твердження. Хтось починає думати, що Він є божевільним, одначе звідки всі чудеса, які творить цей дивак? Хтось ціпеніє від неперетравності цих слів. А тим часом Ісус до неможливості загострює ситуацію. І говорить, що Його тіло є правдивою їжею, а кров – правдивим напоєм. Якщо слова про тіло-хліб деякими слухачами було сприйнято, як заохочення до канібалізму, то остання фраза торкалася ритуальної чистоти і заповіді, що не можна вживати у їжу кров, бо в ній душа.
Це загострює ситуацію до неможливості, і багато учнів Христа, не маючи можливості умістити цю правду в душі, залишають свого Учителя. Вони ходили за Ним досить довгий час, наслідували Його, чули міць Його слова та бачили численні дива, але не витримали.
В певних ситуаціях ми також чули слова правди, які в цей момент не могли перетравити. Наприклад, чоловік збирається розлучатися і чує слова про любов, яка все перетерпить, або жінка втратила свою дитину, а священик запевняє її про Божу опіку, або сім’я, на руках якої вже десять років помирає тяжкохворий родич, раз за разом слухає проповіді про терпіння. Яка любов, опіка і терпіння? Це неможливо витримати.
В моменти розпачу пам’ятаймо, що ці настанови ми чуємо від спільноти, яка залишилась з Ісусом, почувши вельми “жорстоку науку”.
Ісус розірвав матрицю звичайного, нормального, прийнятного своїх слухачів. Але одні залишили Його, а інші – свою матрицю. А що вибираєш ти?
