Йн 13, 16-20 Коли Ісус умив учням ноги, сказав їм: “ Воістину, воістину кажу вам, що раб не більший за свого пана, як і посланець не більший від того, хто послав його. Якщо це знаєте, то ви блаженні, коли це виконуєте. Не про всіх вас кажу. Я знаю, кого вибрав, але щоби збулося Писання: Хто хліб споживає зі Мною, той підняв проти Мене свою п’яту. Тепер кажу вам, ще перед тим, як це станеться, щоб коли воно станеться, ви повірили, що то Я. Воістину, воістину кажу вам: Хто приймає того, кого Я пошлю, – Мене приймає, а хто Мене приймає, – приймає й Того, хто Мене послав!”
Цей фрагмент Євангелія залишає за лаштунками дії головний епізод – миття ніг. Особа вчителя була надзвичайно шанована в єврейському суспільстві, тому дії Ісуса викликали справжній шок у апостолів. Це був нечуваний вчинок, щоби равві мив ноги своїм учням. А тепер Ісус говорить, що раб не більший свого пана, а посланець не більший того, хто його послав. Ісус натякає на те, як себе мають позиціонувати апостоли. Він вказує їм зразок приниження, який вони мають наслідувати. Більшість із них у подальншому прийняли слідом за своїм Учителем мучеництво, наслідуючи не лише життя, але і смерть.
А тепер Ісус звертається до нас: блаженні, якщо це знаєте… Знаємо, але це ще не крапка: ” і виконуєте”.
З цим проблема, але у більшості є чудовий “тренажер” – сім’я, де є неслухняні діти, егоїстичний подруг, власна гідність, яка завжди дещо ущемлена обов’язками, несправедливістю та недосконалою любов’ю членів сім’ї.
В цій ситуації є щасливий вихід – принизитися миттям ніг, тобто обрати поставу, в якій я в будь-якому випадку вибираю смирення та служіння незалежно від поведінки іншого.
Ущемлена гордість не болить у того, хто від неї відмовляється. В цьому його щастя (блаженство).
Можна після довгого робочого дня, прийшовши додому, прочитати це Євангеліє для усієї сім’ї і запропонувати за бажанням помити одне одному ноги. Буквально, фізично. Нехай це буде відправна точка, яскрава позначка на моїй “лінії життя”,, зовнішній знак внутрішньої обіцянки, символ, до якого буду повертатися, коли “стара людина” захоче за будь-яку ціну відсояти свою позицію.
В цьому буде наше взаємоприйняття, прийняття Христа і Отця. Наливай воду!
