Кожна людина, будучи вільною, неповторною особистістю, має право очікувати від інших поваги до власної людської гідності, своєї приватної власності, особистого фізичного простору. Йдеться про певні межі дозволеного і недозволеного у стосунках між людьми.
Особисті кордони – це емоційний та фізичний простір особи. Це невидима лінія, яка захищає приватність нашого особистого простору. Це правильні уявлення про здорові й безпечні стосунки. Кордони визначають межі особистої відповідальності. Це усталений перелік чітких та зрозумілих вимог, які забезпечують наше емоційне та фізичне благополуччя.
Здоровий особистий простір починається з впорядкованого способу мислення, адекватного сприйняття дійсності, навиків критичного мислення, чітко сформульованих життєвих цілей та цінностей.
Особисті кордони функціонують у різних сферах життя людини. Найчастіше вони захищають від зазіхань на життєву енергію (джерела поповнення ресурсів), розподіл особистого часу (вдома і на робочому місці), емоції та почуття, сферу моральних та світоглядних цінностей.
Кожна особа плекає свій особистий простір, бо прагне бути собою і поводитись природно. Тому кожен зберігає певну фізичну та емоційну дистанцію, щоб не відчувати себе скутим або залежним від поведінки інших. Дотримання такого простору є також ознакою асертивної поведінки.
Прості слова: «Це – прийнятно для мене! А це – неприйнятно!», «Будь ласка, припини, це мені не подобається!» – допоможуть скерувати спілкування у правильному руслі.
Чому ми захищаємо наш особистий простір?
Люди поводяться асертивно, бо прагнуть плекати любов та повагу в стосунках, розвивати простір для служіння іншим, уникаючи образи. Тому, що хочемо зберігати свободу в стосунках, вільно виражати себе, свої думки, почуття, побажання.
Збалансовані межі особистого фізичного та емоційного простору сприяють щирому, відкритому спілкуванню, коли кожен зберігає особисту ідентичність та автономію. Бо комфортно спілкуватись зі зрілими особистостями, які визнають право кожного на свій особистий простір.
Відстоюючи свої кордони ми також захищаємо себе від небажаної поведінки інших, забезпечуємо умови для подальшого особистісного розвитку, практикуємо навички здорового спілкування.
Саме тому подібна асертивна поведінка є захистом від образ, зневаги людської гідності, втрати самоповаги, низької самооцінки, нещирості у спілкуванні.
А як виглядають порушення особистих кордонів?
Ось перелік прикмет поширених випадків нездорових особистих кордонів:
1. Особа розповідає про себе всю інформацію стороннім людям;
2. Особа вже з першої зустрічі переходить на інтимний стиль спілкування;
3. Особа швидко закохується у незнайомця або особу, з якою щойно познайомилась;
4. Особа легко перебирає на себе відповідальність за іншу, навіть чужу людину;
5. Особа під впливом почуття сексуальної привабливості починає домагатись ближчих стосунків;
6. Особа відмовляється від своїх цінностей, переконань, щоб догодити іншим;
7. Особа легковажно приймає подарунки, фізичний контакт, обійми, пропозиції сексуального характеру від іншої особи, керуючись неправильними мотивами: лише, щоб не образити своєю відмовою співрозмовника;
8. Особа без попередження і дозволу чинить спробу встановлення близького, фізичного контакту з іншими;
9. Особа страждає на недугу шопоголізму, накопичення непотрібних речей, тобто не вміє збалансувати свої фінанси;
10. Особа витрачає забагато часу, грошей та особистих ресурсів на інших, навіть чужих для неї людей;
11. Особа дозволяє стороннім особам контролювати її життя, розпоряджатись її часом та ресурсами, визначати її життєві пріоритети та цінності;
12. Особа намагається перекласти відповідальність за власне життя й вчинки на осіб зі свого оточення;
13. Особа страждає на певні залежності (переїдання, ігрову, алкогольну, сексуальну залежність тощо).
Як правильно встановити особисті кордони?
Коли хтось порушує наш особистий фізичний простір, можемо податись назад або вбік, щоб відновити порушені межі. Коли говоримо та демонструємо своєю поведінкою наші вимоги, то робимо це чітко, відверто, твердо, люб’язно. Не вступаємо у дискусію про свої вимоги, уникаємо довгих пояснень, вимагаємо поваги до себе.
Навчаємось казати «Ні!» зазіханню на наш простір, не переймаємось тим, що можемо втратити нашого співрозмовника, не піддаємось почуттям тривоги, гніву та страху.
Ось кілька порад з цього приводу:
1. Беріть відповідальність за власну поведінку та її наслідки на себе, бо лише так зможете контролювати процес спілкування;
2. Беріть відповідальність за власні почуття, поводьтесь як доросла особа, не переживайте за почуття співрозмовників;
3. Усвідомте, що володіємо лише собою, і не маємо права змінювати інших за власним бажанням;
4. Поважайте особисті кордони співрозмовників, і таким чином зможете розраховувати на повагу інших до вас;
5. Майте здорову мотивацію у процесі налагодження спілкування, вільно кажіть «Так!» або «Ні!» на пропозиції інших;
6. Будьте готові стерпіти тимчасовий біль та образи інших через відстоювання особистих кордонів, бо це передбачає поведінку зрілої особистості;
7. Будьте послідовними у відстоюванні особистих кордонів, за необхідності відразу реагуйте на спроби їх порушення;
8. Дотримання кордонів знижує ймовірність вибуху почуттів гніву, обурення, образи;
9. Плекайте відверті, прозорі, асертивні стосунки;
10. Будьте собою, перебувайте у теперішньому моменті, чітко висловлюйте свої думки, потреби, побажання, очікування.
Пам’ятайте: дотримання особистих кордонів – це запорука гнучких, тривалих, життєздатних стосунків. Поважайте себе – вибудовуйте свій особистий простір!
