Лк 24, 13-35 Першого дня тижня двоє учнів Ісуса ішли в село, на ім’я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму, і розмовляли між собою про те, що сталось. А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Ісус, наблизившись, ішов разом з ними, але очі їм заступило, щоб Його не пізнали. Він їх спитався: «Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?» Ті зупинились, повні смутку. Озвався тоді один з них, на ім’я Клеопа, і Йому каже: «Ти ж бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?» І Він спитав їх: «Що таке?» Вони ж Йому сказали: «Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім – ділом та словом перед Богом і всім народом, – та як наші первосвященики й князі видали Його на засуд смертний і Його розіп’яли. А ми сподівались, що це Він Той, Хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось! Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці, та, не знайшовши Його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з’явились і сказали, що Він живий. Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; Його ж вони не бачили». А Він промовив до них: «О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли! Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?» І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до Нього. Коли вони наблизились до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. Вони ж наполягали, кажучи: «Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився». І Він увійшов, щоб зостатись. І от, як Він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. Тоді відкрились в них очі, і вони Його пізнали. А Він зник від них. І казали вони один до одного: «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли Він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?» І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними, які їм сказали: «Христос справді воскрес і з’явився Симонові». І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони Його пізнали при ламанні хліба.
Без Ісуса ми не зможемо зрозуміти Писання. Без Нього в нашому богословському дискурсі панують суперечки, коли з’являється Христос наступає тиша – всі слухають. Господь пояснює Боже Слово від Мойсея – все воно про Нього, навіть якщо прямо нічого не написано. Будь-яке розуміння, проникнення в тайни Біблії – результат присутності Христа.
Ми можемо Його не бачити, не відчувати, але якщо зрозуміли Слово, знайте, Він – поруч.
Розуміння є процесом радше інтелектуальним, але коли Христос говорить про брак Клеопи і його супутника, то називає “повільними серцем”. Моє розуміння чи нерозуміння лежить у площині серця, а не розуму. Саме серце є готовим чи не готовим сприйняти Боже Слово.
Для того, щоби зрозуміти Писання потрібен час. Між Єрусалимом та Емаусом було 160 стадій, пише Євангеліст. Римська стадія дорівнювала 185 метрам, а значить учні та учитель пройшли до 30 км, тобто тривалість цієї подорожі-навчання сягала 5-6 годин. Погодьтеся, пройти 30 км – це не маленькі зусилля. Так само розуміння Писання не п’ятихвиленне “відкрив-закрив”, а тривалий процес помножений на зусилля в “30 км”.
Щоби зрозуміти Христа потрібно не лише його прослухати, але пройти з Ним путь. Може навіть фізично. Читаючи це Євангелія, з ностальгією згадав своє перше паломництво. Саме це християнське пережиття наближає нас до стану учнів із Еммаусу. Взагалі християнське втаємничення та й саме життя своїми зусиллями та цілеспрямованістю нагадують саме дорогу.
Точкою призначення учнів було селище Еммаус, з єврейської “гаряче джерело”. Пізніше, коли Христос їх залишив, зникнувши, друзі сказали одне одному: “Чи не палало в нас серце, коли слухали Його”. Якщо піднесемо цю зустріч з побутового рівня, то стане зрозуміло чому учні зустріли Христа – вони йшли до “гарячого джерела”, а цим джерелом був Сам Ісус. Тому вони Його й зустріли та досвічили Його вогонь.
Ключовий момент для мене в цьому Євангелії – це точка призначення, Еммаус. А саме, коли вони прийшли в селище, Ісус, який все ще був невпізнаний учнями, вдав ніби збирається іти далі. Якщо би Клеопа з товаришем Його не зупинили і не запросили у свій дім, вони би просто попрощалия з Христом, і залишилися, хоч і з палаючим серцем, але без розуміння, без справжньої зустрічі.
Отож, важливий момент розуміння Писання – це запросити у дім.
В єврейській біблійній символіці дім – серце людини, щось потаємне і захищене, призначене тільки для найближчих. Можно і іти, навіть до “гарячого джерела”, і слухати Христа, і “палати серцем”, але не запрости Ісуса в дім свого серця і тоді ця історія буде неповною.
Останнім кульмінаційним моментом зустрічі є ламання хліба, Євхаристія. Саме в цей момент учням відкрилися очі, вони побачили Христа. Без ламання хліба не було би пізнання Ісуса, розуміння Слова, своєї подальшої життєвої дороги.
Коли ми не приймаємо Євхаристію, тоді не можемо себе вповні вважати християнами.
Це дуже прикра ситуація зробити все: іти, слухати, навіть в дім запросити, але останнє і найважливіше – не прийняти Євхаристію.
