Мк 9, 30-37 Того часу Ісус із своїми учнями пішов через Галілею. Та Він не бажав, щоби хтось довідався. Він навчав своїх учнів і говорив їм, що Син Людський буде виданий у руки людей, і вб’ють Його, і, будучи вбитий, Він через три дні воскресне. Вони не розуміли цих слів, але боялися Його запитати. Прибули вони в Капернаум. А коли Він був у домі, то запитав їх: «Що це дорогою ви обговорювали?» Вони ж мовчали, бо сперечалися один з одним дорогою, хто з них більший. Сівши, Він покликав Дванадцятьох і каже їм: «Якщо хто хоче бути першим, нехай буде між усіма останній і всім слугою». І, взявши дитину, Він поставив її посеред них, обійняв і сказав їм: «Якщо хто ось таку одну дитину прийме в Моє Ім’я, той Мене приймає, а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, хто Мене послав».
Самотність
Ісуса оточували великі натовпи, які шукали Його близькості, потім вони будуть скандувати: “Розіпни Його”. Учні запевняли, що віддадуть за свого Равві життя, але були розсіяні у великому страсі. Тепер в оточенні найближчих Учитель розказував про страждання, які Його чекають, але не тільки не знаходив жодного співчуття чи розуміння – апостоли сперечалися за те, хто з них найбільший. В такий момент. Колосальна самотність людини, яка була оточена людьми постійно.
Сьогодні ми можемо досвідчувати, що нас не розуміють, близькі зраджують своїм нерозумінням. Не збираюся принижувати Ваш стан самотності порівнянням зі стражданнями Христа, просто нагадаємо, що Він Вас розуміє. І Йому небайдужі ваші переживання.
Бути останнім…
Зазвичай, нас вчать як бути першими. Всі змагання побудовані на тому, що все отримує переможець. Ось про що потрібно мріяти, чого бажати, за що змагатися – за першість. Ісусове навчання ми добре знаємо, але не використовуємо, бо цілісіньке єство людини бунтує проти свідомого і добровільного вибору – бути останнім.
А кому навіть згідно наших уявлень про першість не зазорно бути останнім?
З приказок нам відомо, що криси першими тікають з корабля, а останнім іде капітан. Благородним серед солдатів є, виходячи з оточення, вперед пустити наймолодших, щоби позаду лишився найдосвіченіший, найстарший.
Тобто іноді бути останнім значить бути відповідальним мужнім та відданим.
Але Ісус говорив про слугу. Нічого благородного та величного в тому, щоби бути слугою для нас немає. Але саме буття Ісуса слугою дає нам щодня приходити до Нього і дозволяти, щоби Він знову і знову служив нам у таїнстві Покаяння та Євхаристії. Саме погляд на Ісуса, як на слугу, уможливлює в принципі крок до Вседержителя для нас, мізерних у своїх слабкостях і потребах.
Нове життя
Ісус ставить маленьку дитину посередині, тобто в центрі своєї спільноти учнів, Церкви. Саме нове життя має бути посередині і нашої родини, і нашого суспільства.
В прийнятті дитини – прийняття Христа. Маленьке і беззахисне життя є тестом нашого християнства.
