Мт 28, 16-20 У той час одинадцять учнів пішли до Галілеї на гору, куди вказав їм Ісус, і, побачивши Його, поклонилися, а деякі засумнівалися. Та Ісус, підійшовши, промовив до них: “Дана Мені вся влада на небі й на землі. Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам. І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку!”
Згідно з Феофілактом Болгарським спочатку Ісус являється апостолам, коли проходить крізь зачинені двері, потім через вісім днів приходить до тих таки апостолів, коли серед них вже був присутній Тома. Господь направляє своїх учнів в Галілею. І знову приходить до них, коли ті не мають їжі, а тому рибалять, і нарешті, підкріплені Об’явленнями Спасителя, Одинадцять вирушають і збираються в Галілеї. Тоді чому серед них були ті, що “засумнівалися”?
Таке враження виникає після прочитання українського перекладу, натомість оригінал дає зрозуміти, що окрім 11 апостолів було іще багато народу. Саме серед інших учнів були сумніви.
Ісус не залишає учнів із сумнівами, бо “не повірили”, але роз’яснює. Він хоче переконати людей, що це Він, тому і говорить про владу. В останній раз в земному житті Учитель говорив про необхідність бути слугою, займати місце останнього.
Він обрав бути останнім, дозволивши Себе розіп’яти, не намагався відстояти Своє право тут і зараз, але дав Богові розставити все по місцям, і Бог дав Йому владу. Перші слова нового привітання про надзвичайну повноту влади, показують зв’язок між смиренням та возвеличенням.
В життєвих ситуаціях дрібних і великих ми впевнені, що маємо відстояти себе, справедливість, не “дозволяти на собі їздити”, боремося навіть з найближчими за це визнання. Я не маю сміливості сказати, що це марна справа. Кожна окрема ситуація має оцінюватися розумно і зважено, але Боже Слово говорить про Того, хто обрав останнє місце, а отримав – перше.
Здається, нам треба відмовитися від підсвідомого необдуманого вибору першості. Вимкнути автоматичний режим руху “до перемоги у всьому”, а свідомо вибирати яке місце в кожній окремій ситуації нам варто посісти. Десь це може бути перше місце, а десь останнє.
Далі Євангеліє наводить слова Господа, скеровані до апостолів. Це заклик до дій. Якщо скоротити мову Ісуса до самих дієслів, що мають робити Його учні, то залишиться всього 4 дієслова: ідіть, навчіть, хрестіть, зберігайте.
Перше про що просить Ісус, щоби ми не зупинялися, були у постійному цілеспрямованому, але не хаотичному і не метушливому русі.
Згідно з трактуванням Лопухіна слово «навчіть» (μαθητεύσατε) не можна точно перекласти. Якби Христос хотів сказати «навчіть», то тут доречніше було би вжити інше дієслово – μανθάνω. Μαθητεύω означає не «вчити», а ставити людей в таку ж поставу доХриста, в якій знаходилися дванадцять, сімдесят і інші.
Хрестіть. Ідеться не про формальний ритуал, який перетворить світ на номінальних християн. Оригінал цього перекладу означає занурювати (у воду), але також поглиблювати навчання, духовне життя. Водночас занурення у воду символізувало смерть, тобто прийняття хреста, належного кожному, хто називає себе християнином.
І все навчання, наука, заповіді, а передовсім саме серце найближчих Одинадцятьох має бути збережене в цілісності.
