Йн 15, 26 – 16, 4а Ісус сказав до своїх учнів: «Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух Істини, який від Отця походить, то Він і свідчитиме за Мене. Та й ви свідчитимете: ви бо зо Мною від початку. Повідав Я вам те, щоб ви не зневірилися. Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові. Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані Мене вони не спізнали. Сказав же Я вам це, щоб ви нагадали те, що Я вам говорив, коли прийде ота година».
Жорстокі слова, які справджуються і по сьогоднішній день. Християни зазнають утисків та насилля і від ліберального світу, і від фундаменталістів різних течій. Щороку християн в світі вбивають більше за представників будь-якої іншої релігії. Але спробуємо ці слова розвернути у бік наших родин.
Відразу хочу обмежити свій погляд, звертаючись лише до “нормальних” повноцінних сімей. До нас з вами.
Так, в сімях відбувається буквальне насилля над дітьми, над жінками. Кояться вбивства в розпалі побутових сварок. І це, на жаль, одна із площин невеселої дійсності. Але сьогодні мова не про такі сім’ї.
В нормальній сім’ї виникає чимало ситуацій, коли найближчі ранять одне одного. Психологічні рани, отримані в сім’ї, є найболючішими, бо ми любимо, не захищаємося, не очікуємо нападу, підступу, злих слів і поглядів.
Як правило, в “нормальних сім’ях” подруги роблять боляче одне одному не стільки через бажання принести біль, але тому що вірять, що цим самим “служать Богу”. По-простому, віримо в правильність і правдивість своїх слів і вчинків, які по факту ранять, а іноді і вбивають наших коханих.
Причина цих “ментальних вбивств” та сама, як і дві тисячі років тому, коли вбивали перших християн – не пізнали Отця і Сина.
Ісус відходить і не годує своїх учнів дешевим оптимізмом. Він чесно говорить про страждання і смерть, які їх чекатимуть. Подружжя на порозі свого спільного життя, при умові визнання себе послідовниками Христа, мають бути готовими на подальшу несправедливість, біль, рани і ментальну смерть, що може завдати найближча особа.
Чому окремо виділяємо християнські подружжя, адже рани від злих слів і вбивтсво нерозуміння є в усіх сім’ях?
Але лише християнське подружжя має усвідомлену обіцянку прощати і раз за разом давати шанс іншій стороні виправитися. Майже щодня в моїй сім’ї виникають ситуації, коли ми з дружиною прощаємо одне одного. І раз за разом приходить Утішитель, який запевняє, що любов більша за біль, рани, погляди, слова і вчинки. Що надія сильніша за спресований ком негативного досвіду. І в ці моменти ми починаємо свідчити Його словами. Десь нізвідки вони народжуються в серці, інтенціях та прагненнях, і починається новий день.
