Мк 3, 20-35 Ісус прийшов зі своїми учнями додому, а народ знову там юрмиться, так що вони не мали й змоги попоїсти. Довідавшись про те його свояки, вийшли, щоб Його взяти, бо було говорено: «Він не при собі!». А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що Він Вельзевула має і бісівським князем бісів виганяє. Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них: «Як може сатана сатану виганяти? Коли царство поділене саме в собі, не зможе те царство встоятись. Коли будинок розділений сам у собі, неспроможен будинок той більше стояти. Отак і сатана: якщо повстав сам на себе й розділився, – не може встояти, а край йому настав! Ніхто не може вдертись до сильного в хату й пограбувати його добро, якщо він спершу не зв’яже сильного, а щойно тоді розграбує його хату. Істинно кажу вам: Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили. Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, – тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний». Вони бо мовили: «Він має нечистого духа». Приходять Мати Його та брати його і, стоявши надворі, посилають по Нього, щоб Його прикликати. Народ же сидів круг Нього. Ті Йому й кажуть: «Ось Твоя Мати і брати твої надворі Тебе шукають». А Він у відповідь їм: «Хто моя мати та брати мої?» І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола Нього, каже: «Ось моя мати та мої брати. Бо хто чинить волю Божу, той – Мені брат, сестра і мати».
Євангеліє складається з кількох логічних та смислових вузлів, тому будемо розглядати і коментувати цей фрагмент по пунктах:.
- Учень увіходить в дім разом з Ісусом, а юрба залишається назовні. В християнстві ти учень чи людина з юрби?
- Ісус навчав народ, а Божа наука є хлібом, яка підживлює дух людини. Ісус відмовляється від хлібу для Себе і навіть для своїх учнів, щоби нагодувати юрбу Божим Словом.
- Свояки намагалися “схопити Ісуса”. В оригіналі написано “панувати”, “домінувати”, “володорювати”. Досвічені християни, служителі зі стажем можуть вважати себе настільки близькими до Ісуса, ніби вони вже є Його ріднею, “свояками”, які також хапають Його, бо знають, як краще. Ми намагаємося панувати над Ісусом під час молитви, даючи Йому вказівки, що робити. Євангеліст виразно засуджує цю поставу, тому запрошуємо “свояків” переосмислити свої відносини з Богом, а собі не тикати, що потрібно іншим, а віднайти в собі цього “свояка”.
- Ці люди, які були впевнені в тому, що знають Ісуса, називали його навіженим. Наскільки впевнене незнання, яке доводить всім, що воно є знанням. Будьмо обережними в цій впевненості, а зустрічаючись із надто категоричною впевненістю, згадаймо це Євангеліє.
- Книжники запевняють людей, що Ісус звільняє людину від демонів, бо цим Він служить демонам. З часом люди повірили в це, інакше не було би хреста. Зло у всі часи намагалося очорнити добро і перевернути все догори дригом. Комунізм боровся за свободу так, що в таборах опинилися мільйони. Нацизм проголошував будівництво нової європейської імперії – третього рейху, аж до знищення самої Європи. Оруел вигадує світ 1984, в якому міністерство правди бреже, а міністерство миру воює. Здається, це не має повторитися, але сьогодні також повстають ідеології, які готові боротися за права, свободу і рівність меншин аж до заперечення права більшості. І правду, здається, знову готові розіп’яти.
- У відповідь книжникам Ісус оперує логікою та здоровим глуздом. І сьогодні здоровий глузд є відповіддю брехні.
- Кожного разу Ісус народжується, коли виконується Божа воля. Щоразу, коли відкрите серце приймає Боже Слово, душа стає вагітною Христом. Ми є не лише хрестами, але і христами одне для одного.