Всеукраїнська хода за різними оцінками зібрала від 7000 до 10 000 осіб. Розпочалася вона на Софіївській площі, де першим серед присутніх був Богдан Хмельницький. Саме це жартівливе зауваження і зустріч з другом (ні, не Хмельницьким, не підозрюйте, а з отцем Олегом Кобелем) стали початком пошуку знайомих облич, коротеньких імпровізованих інтерв’ю, жартів і гарного настрою.
Приємно було побачити велику кількість людей, одягнених у наші футболки “Чоловіком і жінкою сотворив їх”. Пан Леонард та його співбрати з Руху Домашньої Церкви в цій Ході стали зовсім не таємними “агентами” впливу Родини.
До речі, проходячи вулицею Героїв Майдану, почув спілкування випадкових перехожих: “Бачиш однакові футболки – цей мітинг проплачений”. А тим часом у кадрі отець Лаврентій, улюблений ведучий “Радіо Марія” та Телебачення Віковічного Слова EWTN і знову співбрати римо-католики у футболках.
Звісно, бачачи це “засилля” Родини мусив знайти ініціатора, отця Романа Лабу. Він розказав про ідею дизайну, яка виникла під впливом Цезаря. Послухайте, насправді цікава історія…
На цьому, думаю, треба закінчувати із саморекламою…
Багато учасників Ходи розмістили фото з події у себе на сторінках і профілях. Деінде розпочалися словесні баталії. Християнам закидували, що це захист цінностей людей ХІХ сторіччя, дикість, називали ходу “піснями і плясками”. Культурніші пропонували замість того, щоби ходити, довести ділом свою відданість сім’ї – усиновити дитину, наприклад. Для таких конструктивних і культурних людей наступне відео, на якому сестри монахині та усиновлені ними діти.
На ході познайомився з паном послом Японії. Він є католиком. Каже, що в Японії християн мало, але їх дуже поважають.
Гупає музика, ледве чутно. Простягаю йому руку, а він говорить: “Сумі Шігекі, японець, посол”. Усе японською англійською.
А думаю: “Нічого собі яке довге ім’я” – і питаю українською англійською: “Ви з Японії?”
Він: “Так”.
Я: “А чим займаєтеся?”
Він: “Я посол”.
Я: “А що тут робите?”, маючи на увазі Ходу.
Він: “Справа в тім, що у Японії з Україною дипломатичні відносини”.
Загалом дуже змістовне вийшло інтерв’ю. Скоро вийде на сторінці Родина.
Дякую, Олександр Кривенко (Oleksandr Kryvenko) за те, що увіковічив миттєвість дружби двох народів в моїй та в пана посла особах.
Ходжу з камерою, дещо знімаю. Раптом знизу чую голос: “Зробіть відео зі мною, мені є що сказати”. Опускаю погляд донизу – переді мною 9 річна дівчинка, серйозна, зосереджена. Я дивлюсь на неї і миттєво розумію, що вона говорить правду. Стаю на коліна, бо перед правдою завжди треба бути на колінах особливо, коли дорослому її говорить дитина.
Було ще чимало приємних зустрічей: знайомі, друзі з різних спільнот, церков, міст. Тільки через це радію, що побував
