Мт 9, 32-38 Того часу привели до Ісуса німого чоловіка, біснуватого. Коли був вигнаний біс, німий заговорив. І здивувалися люди, перемовляючись: «Ніколи не було такого в Ізраїлі!» А фарисеї говорили: «То князем бісівським виганяє Він бісів». Ісус обходив усі міста й села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства й зцілюючи всяку недугу і всяку хворобу. Побачивши ж юрби, Він змилосердився над ними, оскільки були втомлені та розпорошені, наче вівці, які не мають пастуха. Якось каже Ісус своїм учням: «Жнива великі, а женців мало. Тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на свої жнива».
1. Важливо мати когось, хто зможе привести до Ісуса тоді, коли у самого забракне сил. Другом є той, хто знає шлях, вказує його, а при потребі може допомогти прийти до Бога.
2. Коли ми не говоримо про свою віру, мовчимо на гріх, є німими, щоби заявити про свою християнську ідентичність, напевно, маємо клопіт з небожими духами. Активне християнство неможливе без зцілення та звільнення. Якщо ми толеруємо гріх, є поневоленими, тоді мовчимо. Отримуємо зцілення – виражаємо себе.
3. Німий також не міг висловити свою потребу. Він хотів зцілення, але мовчав. Можемо бути несвідомими власних потреб і мовчати або чогось дуже хотіти, але вважати себе негідними отримати бажане. Німотою також є невміння сказати про свої почуття, образи. Не варто приймати таких постав в собі, як данності “такий вже я є”, слід боротися, розуміючи проти кого іде боротьба.
4. Звинувачення фарисеїв. Іноді неможливо і непотрібно переконувати звинувачувачів, навіть найсуттєвіші аргументи вони всеодно перекрутять проти тебе. В цьому Євангелії Ісус не відповідає на їхній закид, іде далі виконувати Свою місію. Чи розрізняємо, коли треба вступити в дискусію, а коли піти далі і не розтрачувати час?
5. Важливо, що Ісус обходив УСІ міста і селища. Він дає шанс кожному, Господь не пройде повз тебе.
6. Що робив Ісус? Самі дієслова: обходив, навчав, проповідував, зцілював. Коли маємо претензію до Бога, бо начебто Він є пасивним в нашому житті, згадаймо ці дієслова. Коли зневірюємося, бо не отримали зцілення, перевірмо свою активність. Спочатку маємо увійти в Його присутність (обходив, тобто фізично був поруч), слухати і втілювати у життя Його навчання, приймати Слово проповіді, аж потім чекати на зцілення.
7. Коли звинувачуємо Бога, то синагоги не належать Йому, вони є “їхніми”, тобто людськими. Чи можемо свій храм назвати Божим чи “їхнім”, людським?
8. Євангелізація. Вважаємо, що люди ще не готові, недозрілі, поверхневі, “зелені” для сприйняття Доброї Новини. Від братів протестантів чув ностальгічні згадки про духовну спрагу людей у 90-ті роки, тобто потенційні реціпієнти Євангелія вже не готові, але слова Ісуса лунають і дві тисячі років тому, і сьогодні однаково правдиво: “Жнива великі”. Тобто не були великими колись чи такими будуть у майбутньому. Жнива завжди є великими. Сьогодні. Зараз.
