Мт 12, 14-21 Того часу фарисеї вийшли і вчинили проти Ісуса змову – як Його погубити. Ісус же, довідавшись про це, пішов звідти. За Ним пішло багато людей, і Він оздоровив їх усіх, але застеріг їх, щоб не виявляли Його, аби збулося сказане через пророка Ісаю, який промовляв: «Ось Мій Слуга, якого Я обрав, Мій Улюблений, що Його вподобала душа Моя; Я покладу Духа Мого на Нього, і Він сповіщатиме суд народам. Він не буде змагатися, не буде кричати, ніхто не почує на майданах Його голосу. Надламаної тростини Він не доламає і тліючого ґнота не загасить, доки не доведе правосуддя до перемоги. І на Його Ім’я будуть надіятися народи!»
Слава про те, що Ісус зцілив “всіх” могла повернути Йому статус-кво та присоромити ворогів в очах народу, однак Він не користується чудовою нагодою, мотивуючи Свою заборону розповсюджувати звістку бажанням прославити Боже Слово.
Щоби Боже Слово було на виду, Сам Ісус вибрав перебувати у тіні.
Чи доводилося Вам зустрічати служителів, які радше воліють прославити себе, свої успіхи, здобутки, таланти і професіоналізм, ніж залишитися в тіні, Того, Кому вони мали би служити?
До чого призводить небажання прославляти себе? – Згідно з цим Євангелієм тебе починає прославляти Сам Бог, називаючи Улюбленим.
Не завжди медіа ефективність (гучномовець на майдані) відповідає Божій волі. Бог не заохочує до мовчання, Він лише пропонує стишити свій голос, щоби його не було чути на “майдані”.
Як відрізнити, коли треба виходити і говорити голосно, як Павло в ареопазі, а коли тихо, як в цьому Євангелії вчить Христос? Відповідь проста і складна одночасно – “Я покладу Духа Мого на Нього”. – треба мати Божий Дух.
Божим духом читайте і слухайте тих, хто голосно кричить на “майданах”.
А ті, хто виходить, щоби голосно про щось заявити, запитуйте у Духа, чого Він хоче зараз: постави Павла в ареопазі чи Ісуса в пустелі.
