Мт 12, 46-50
Ісус проголошує науку, під час якої хтось кличе Його вийти до Матері. Уявіть собі священика, що читає проповідь, а мати кличе його вийти надвір. Як би це було сприйнято цим проповідником та людьми? Чи можемо уявити таку ситуацію?
Ісус дуже швидко виріс зі статусу “тільки її Сина” в Равві всього народу, і сьогоднішній фрагмент Євангелія демонструє конфуз сприйняття Марії, яке застигло в одній точці в минулому.
Цей дисонанс можна порівняти до традиційної віри, коли в малому віці під час дитячих катехиз навчився молитися, хрестититися, тебе познайомили з “бозею”, а тепер виріс і стикнувся з конкретною ситуацією, яку “бозя” не може вирішити. Для багатьох така криза є причиною відходу від Церкви, але цей “конфуз Марії” вирішується по-іншому.
Бозі немає місця в дорослому житті, відносини “мати – слухняний син” більше неможливі, коли Твій Син Бог і Учитель Ізраїлю.
Приклад традиційного християнства, яке застрягло на рівні “дитячих катехиз” характерний, але “конфуз Марії” можливий для всіх, хто не розвивається у своєму християнському світогляді.
Неофіти згадують солодкий присмак “першої любові” до Бога, як щось назавжди втрачене. Ми ностальгуємо за цією вірою новонаверненого, наш погляд спрямований в минуле, натомість, варто дивитися вперед і йти за Ісусом. Адже Його проповідь змінювалася, поглиблювалася в міру зростання зрілості учнів. Якщо постійно дивитися назад, в якийсь момент можна навіть втратити Ісуса з поля зору, втратити Бога.
Марія змогла переформатувати свої відносини з Ісусом, змінила своє позиціонування та поглибила віру відповідно до зростання Божого Одкровення, натомість Юда продовжував жити ностальгією, своїми уявленнями про Бога, він не перестав хотіти Бога, якого можна було смикати силою своєї думки.
Тому “конфуз Марії” це переламна точка, в якій її духовна дорога кардинально різниться від дороги Юди, але, сподіваюся, не твоєї.
