В апостольському посланні Папи Івана Павла II «Ordinatio sacerdotalis» зазначається: «Хоча вчення про те, що священиче рукоположення має належати лише чоловікам, зберігалося безперервним і повсюдним Преданням Церкви і впевнено викладалося Учительством Церкви в його недавніх документах, в даний час в деяких місцях його, проте, дехто вважає відкритим для обговорення або ж вважають, ніби судження Церкви про те, що жінки не повинні допускатися до свячень, має розглядатися як таке, що має лише дисциплінарну силу. Тому, щоб усунути всі сумніви щодо цього вельми важливого питання, – що зачіпає саме Божественне влаштування Церкви, – виконуючи своє служіння утвердження братів (пор. Лк. 22,32), я оголошую, що Церква ні за яких обставин не має влади покладати священний сан на жінок і що цього остаточного судження повинні дотримуватися всі вірні Христові».
Звернемося також до доктринального документа Конгрегації віровчення, в якому абсолютно зрозумілим чином підтверджується вчення про неприпустимість рукоположення жінок:
«Що стосується вчення про священиче рукоположення, можливе тільки для чоловіків, то необхідно дотримуватися наступних положень: хоча Римський Папа і не висловився за допомогою догматичного визначення, проте цю доктрину слід вважати остаточною, оскільки вона заснована на записаному Слові Божому, безперервно збереженому переданням Церкви, і була безпомилково запропонована ординарним і універсальним учительством. Не виключено також, що в майбутньому церковна свідомість прийде до визначення цієї доктрини як аспекту віри, отриманому в Божественному Одкровенні» (тобто не виключено, що ця доктрина буде визначена в формі догми).
Таким чином, вчення Церкви про рукоположення є непорушним і остаточним і не може змінитися за жодних обставин.
