Якщо хочеш, щоб твоя дитина добровільно допомагала тобі в домашніх справах, то зміни свій спосіб думання (і починай якомога раніше)
У мене вдома я навчаю своїх доньок давати раду з пранням. Вони не люблять цієї справи. Не скажу, щоб вони ненавиділи цю справу, бо ненавидять вони інші – проте, ця – далеко не улюблена. Вони її виконують, але цілком неохоче. Моя 12-річна донька буквально тягне ноги до ванної, а прогресу досягає майже нуль, допоки не застосується зовнішній вплив (тобто, я). Без сумніву, вони не займаються пранням добровільно – ні своїх речей, ні чужих.
Однак, у Мексиці, добровільна допомога у виконанні сімейних побутових справ вважається високо оціненою характерною рисою дітей. До речі, там не йдеться про те, щоб виконувати побутові завдання добровільно – цю рису дітям цілеспрямовано прививають з найраннішого віку, і ця риса має своє коріння у цілком іншому розумінні та сприйнятті дітей. Що більше, допомога в побутових справах є настільки важливою в мексиканській культурі, що вона навіть має свій термін для позначення:
«Добровільна допомога є настільки важливою рисою в дітей, що мексиканські сім’ї навіть мають спеціальний термін для її позначення: «acomedido».
«Це дуже складний термін», – пояснює Ендрю Коппенс, освітній дослідник з Університету в Новому Гемпширі. – «Це не просто робити те, про що тебе просять, і не просто допомагати. Це означає знати який вид допомоги є потрібний у певній ситуації, оскільки ти звертаєш увагу на цю ситуацію».
І це явище не обмежується лише дітьми у Мексиці. Коли сім’ї з корінного населення переїжджають до США, батьки зберігають такий самий підхід до побутових справ. Мексиканські сім’ї починають інтегрувати сімейні обов’язки в життя їхніх дітей від найраннішого віку. Як і в багатьох інших країнах світу, мексиканська культура має цілком інше розуміння того, чого хочуть діти, аніж ми в Америці.
В Америці ми схильні вважати, що малюки хочуть бавитись. І через те, що батьки інстинктивно хочуть підтримати своїх дітей, ми підтримуємо це припустиме бажання бавитись, забезпечуючи їх безмежною кількістю іграшок, багатим середовищем та іграми з іншими дітьми.
У Мексиці батьки вважають, що малюки в основі хочуть допомагати. І оскільки батьки інстинктивно хочуть підтримувати своїх дітей, мексиканські батьки надають малюкам можливість допомогти. Не вдавати допомогу іграшковою мітлою чи на іграшковій кухні, а насправді допомагати. Вони дозволяють дітям мити посуд навіть тоді, коли зрештою вся вода опиниться на підлозі. Вони дозволяють дітям замітати підлогу навіть тоді, коли в результаті отримають ще більший безпорядок, ніж до того. Вони дозволяють малюкам допомагати чистити фрукти, допомагати прати одяг, допомагати готувати вечерю – будь-що і усе, до чого діти проявляють інтерес з метою допомоги.
Коли моя старша донька була ще малюком, я пригадую наскільки сильно вона хотіла мені допомагати. Я також пригадую наскільки мене дратувала її «допомога», бо тоді все відбувалось набагато повільніше, ніж я намагалась зробити. Я майже кожного разу скеровувала її до іграшок і книжок.
Мій наймолодший син зараз є малюком. Він також хоче допомагати, переважно з пранням. Коли я складаю висушений одяг в кошик, щоб занести на місце, Ісаак «допомагає» мені, витягуючи його з кошика, розкладаючи і оголошуючи «та-да!».
У більшості випадків я ледве стримую себе, щоб не сказати: «Ісаак, ніііііі!». Зазвичай я намагаюсь «приклеїти» на обличчя фейкову посмішку і сказати «дякую!» перед тим, як якомога швидше забрати кошик з пранням подалі від його рук.
Однак, мені чомусь ніколи не прийшло до голови показати йому, як потрібно складати одяг, навіть якщо це займе вдвічі чи втричі більше часу. Якщо я виділю час на це зараз, коли він ще малий і хоче допомагати, то це може зекономити мені багато годин впрошування, залякування і вмовляння тоді, коли йому буде 12.
І тоді цей час буде проведений з користю і задоволенням.
