Йн 6, 51-58 Того часу Ісус сказав до народу: «Я – хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, – це Моє тіло, для життя світу!» Тоді стали сперечатися між собою юдеї, кажучи: «Як це може Він дати нам їсти своє тіло?» А Ісус сказав їм: «Воістину, воістину кажу вам: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя. Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня. Адже Моє тіло – справжня пожива, а Моя кров – справжній напій. Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому. Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, – і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене. Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як батьки їли й померли, а хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно!»
Цей уривок Євангелія від Йоана став каменем спотикання між католиками, православними та протестантами. Адже протестанти приймають лише символічний вимір слів “їсти Тіло і пити Кров”. В цих словах вони вбачають лишень натяк на віру. Однак напрошується питання чому таку просту і однозначну категорію, як віра, Ісуспояснює таким скандальним способом.
Учитель знаходився серед тих, хто вірив Йому і у Нього. Після слів про “канібалізм” велика частина віруючих відпала. Якщо Ісус просто хотів донести думку про необхідність вірити тим, хто вже вірив, з Його сторони було безглуздям таким формулюванням спокушати вже віруючих людей.
Йому належить слова про млиновий камінь, який буде повішений на шиї того, хто спокушає малих. Ісус не міг так спокушати своїх учнів з малою вірою.
Тому з нашої точки зору Ісус говорив не лише про віру і не лише не про символи.
Коли Ісус протиставляє Хліб Його Тіла манні, яку їли батьки і померли, то переоцінити значення цієї трапези неможливо.
Що вибираєш життя чи смерть?
Вибір очевидний, але зовсім не очевидним є споживання Ісусової плоті, як гарантії спасіння. Зазвичай, у нас в думках чи на підкірці виринає потреба віри, добрих справ, ухиляння від гріха, виконання своїх “християнських обов’язків” чи десяти заповідей… Одним словом мова іде про наші зусилля і старання.
Але спасти може лишень Тіло і Кров.
Це одна із причин чому Вчительський уряд Церкви говорить, що лише в Католицькій Церкві є повнота засобів спасіння – ми споживаємо Його Тіло і Кров.
Володіючи, цим неоціненним добром, маємо належним чином ним користуватися.
Часто абсолютно буденно приймаю Причастя або затягую зі Сповіддю, а тому не приймаю Євхаристії, а іноді пропускаю недільну Службу. Комусь знайомі такі опції занедбання?
На жаль, людині не допоже повнота засобів для спасіння, якщо вона не має волі до спасіння.
