Як 90% жінок, проблема целюліту знайома мені не з чуток. Я на власній шкірі спробувала все, що пропонують салони краси та полиці косметичних магазинів: «диво-сироватки», рукавиці для самомасажу, салонні обертання водоростями, дуже болісні антицелюлітні масажі. Ефект, якщо і був, через кілька місяців випаровувався безслідно. А разом з ним, так само швидко, зникали і мої фінансові заощадження.
Чого я тільки не чула: масажист запевняв, що целюліт розвивається як наслідок споживання певних харчових продуктів, із телевізора горлала реклама про чудодійний крем, який позбавить від целюліту за місяць щоденного використання двічі на день, в інтернеті рябіло від псевдонаукових статей про різні стадії цього «страшного захворювання» і коментарів на форумах від жінок, що постійно борються з ілюзорними целюлітними «вітряками». Голова йшла обертом…
Поки одного разу я не вирішила розібратися з цим питанням детальніше. Результати мого інформаційного пошуку вас здивують.
Спробую пояснити, чому целюліт — це не хвороба, а лише спосіб косметологічної та фармакологічної індустрій заробити на дівчатах і жінках величезні статки. Всі індустрії, дотичні до краси, швидко збагачуються, віртуозно граючи на жіночих комплексах, сподіваючись на їхню непереможну жагу до досягнення ідеального тіла у будь-який спосіб.
Почнемо розставляти всі крапки над «і» із визначення поняття «целюліт». Отже, Вікіпедія видає наступну інформацію: целюліт ( англ. cellulite) — це структурні зміни у підшкірно-жировому шарі шкіри людини, що призводять до порушення мікроциркуляції крові і відтоку лімфи. Однак після такого визначення йде невелика нота бене, а саме: «целюліт не вважають хворобою і, згідно з домінуючою думкою у медичних колах, целюліт є нормальним станом жіночого організму».
Аж тут натрапляю у медичному словнику на реальну хворобу із майже ідентичною назвою — англ. cellulitis— укр. флегмона. Флегмона — агресивне бактеріальне запалення шкіри, яке потребує лікування.
Мені здається, що така схожість термінології англійською мовою не випадкова. Промивання мізків тендітної половини людства пройшла успішно: спочатку жінок налякали «великим і страшним ворогом»—апельсиновою кіркою, а потім щедро запропонували шляхи боротьби з нею (звичайно, в обмін на грошові банкноти).
Вся гіркота цієї блискучої маркетингової кампанії в тому, що навіть найдорожчий крем або найякісніша салонна процедура не є панацеєю. Вони лише камуфляжують естетичну особливість — на короткий період роблять целюліт менш помітним — однак не позбавляють від неї. А все тому, що проблеми, насправді, не існує.
Зайва вага, ожиріння — це проблеми, які потребують корекції, целюліт — природнє явище в жіночому організмі за умови нормальної ваги жінки. Наші прабабусі також його мали, проте не здогадувалися про це. Їм пощастило жити в часи до агресивного нав‘язування міфу про нещадного ворога жіночої краси. Боротися проти целюліту як явища — це наче боротися з менструальним циклом. Безглуздо.
Щоб глибоко не вдаватися в суто медичні подробиці, підкреслю той факт, що жирова тканина складається із клітин — адипоцитів (кругловидих та витягнутих за формою). На жаль, адипоцити ростуть так, як їм заманеться. За рахунок цього жирова тканина розподіляється в тілі нерівномірно. У більшості жінок тонка шкіра, (тонша за чоловічу, чи, наприклад, свинячу), зі свого боку непропорційні жирові клітини впливають на «ландшафт» дерми та епідермісу — у підсумку роговий прошарок шкіри зазнає змін.
У більшості випадків проблема не у жировій тканині, а в збої лімфодренажної системи організму, внаслідок чого жінка страждає від затримки рідини в тканинах тіла. Для вирішення цієї проблеми потрібно знайти її причину і лікувати зсередини, а не ззовні.
Виявляється, для того, щоб не виникало затримки рідини і лімфа правильно курсувала організмом, важливо споживати багато калію. Добова потреба людини у цьому мікроелементі — 4700 мг. В одному банані приблизно 300 мг, вам потрібно з‘їдати по 12 бананів на день (що позначиться на фігурі через високий вміст фруктози) для отримання достатньої кількості калію. Набагато кращою ідеєю є корисний зелений шейк. Він не надто смачний, проте дуже корисний для попередження затримки рідини в організмі.
Рецепт дуже простий: вода, бадилля буряка (воно найбагатше за вмістом калію з усіх продуктів), шпинат або капусту кейл (можна разом) та декілька ягід малини або полуниці — все змішуємо в блендері протягом 4 хвилин і випиваємо. Бажано вживати такий зелений шейк щоденно. Це ефективніше за дивосироватки або масажі.
Однак ще раз наголошу, що целюліт — це нав‘язана проблема. Уявіть собі, СКІЛЬКИ виробників косметології, дерматології на індустрії краси щоденно наживаються на вашій постійній боротьбі з власною анатомічною особливістю поверхні жирової тканини?
Між іншим, якщо ваша бабуся і мама мають целюліт, то, з великою ймовірністю, ви також його успадкували. Генетика — річ, з якою важко сперечатись. Якщо целюліт все ж заважає вам жити, то варто харчуватися здоровою їжею та займатися спортом (особливо силовими тренуваннями). М’язова тканина буде служити каркасом, який візуально зробить поверхню шкіри еластичнішою.
Головне – не робити із целюліту вічну причину своїх нарікань, ставитися по-філософськи до нав‘язаної боротьби за ідеальне тіло і чітко усвідомлювати, що міфи та навіяні канони краси виникали завжди. Згадайте подібні до тортур жіночі корсети Середньовіччя, відбілюючу пудру, виготовлену на основі хлорида ртуті та білого свинцю, якою жінки користувались аж до ХХ-го століття, та ще безліч подібних прикладів того, що людина — істота, психікою якої легко маніпулювати. Будьте розважливими, бережіть своє здоров‘я і свої кишені!
