Усі батьки хоч раз замислювалися над тим, що велика кількість і розмаїття іграшок у магазинах можуть згубно позначитися не тільки на сімейному бюджеті, а й на формуванні особистості і психіці дитини. Згідно з недавніми дослідженнями, надлишок іграшок може зашкодити розвиткові творчого мислення і самоорганізації дитини.
The Village поговорив з дитячим психологом на цю тему.
Олександр Покришкін
дитячий психолог
Учені з університету Толедо, штат Огайо, довели, що з меншою кількістю іграшок у дитини більше шансів вирости творчою і різнобічно розвиненою. Під час експерименту 36 дітей від півтора до двох з половиною років розділили на дві групи: дітей з першої групи відвели в кімнату, де було чотири іграшки, а з другої – туди, де 16. У результаті в першій кімнаті діти гралися більш зосереджено і спокійно, а сама гра була більш різноманітною. З цим згоден і автор книги Clutterfree with Kids Джошуа Беккер. За його словами, не тільки іграшки, а й простір навколо дитини має бути гранично мінімалістичним.
Велика кількість різноманітних іграшок перевантажує дитину – їй важко зосередитися на конкретній грі, вона не може довго приділяти час чомусь одному, й увага починає розсіюватися. Тож дитина швидше втомлюється, насилу вчиться фокусуватися і не вміє займати себе чимось самостійно. Очевидно також, що велика кількість іграшок не стимулює розвиток додаткового творчого мислення. І навпаки, якщо іграшка одна, дитина змушена придумувати більш глибокі й різноманітні ігри.
Ще один бік проблеми в тому, що будь-яка дитина постійно хоче мати щось нове. Telegraph пише, що у Великобританії в однієї сучасної дитини є в середньому 238 іграшок. Нам здається, що, купуючи чергову іграшку, ми допомагаємо їй визначитися з хобі – звідси така кількість і різноманітність. Але це не так. Рекомендації тут зводяться до того, що добре б мати якийсь обмежений набір, час від часу варійований: одні іграшки прибираємо, інші знову вводимо в гру.
Плюс, коли ми відмовляємося купувати те, що хочеться дитині, це навчить її впоратися з обмеженнями, бути більш гнучкою і думати наперед. Головне – максимально дбайливо і шанобливо пояснювати, чому «ні». Тут важливо уникати фраз на кшталт «Досить, у тебе вже десять таких машинок» – це вже своєрідний перехід на особистості. Замість цього варто ввести елементарні правила, наприклад: «Ми можемо купити нову, якщо приберемо дві старі іграшки» або «Ми будемо купувати тобі нову іграшку кожні один-два тижні». Поступово діти вчаться планувати і зіставляти свої бажання.
