Що символізує Хрест?
Хрест у стародавньому світі був різновидом шибениці, на яку вішали для повільного конання засуджених на смерть. Страта на хресті була ганебною, а розп’ятий вважався останнім злочинцем. Однак, Господь Ісус Христос Своїм розп’яттям і смертю цілком перемінює суть цього «дерева ганьби», вчиняючи його подібним до райського Древа Життя. На Хресті ми бачимо розп’ятою Любов, котра не знає меж, бачимо невимовне Боже приниження, яке Він чинить для спасіння людей. Цього не могли зрозуміти Ісусові сучасники, які під Хрестом насміхались із Нього, не можуть збагнути глибину Хресної Жертви численні глумителі християнства сьогодення. Саме тому св. апостол Павло сміливо заявляє: «ми проповідуємо Христа розп’ятого: ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган» (1 Кор. 1:23). Церква у Хресті вбачає не ганебну шибеницю, але знак спасіння світу, символ всіх Божих спасительних діянь, котрі Господь звершує задля нас. Хрест для Церкви є знаменом славного Христового воскресіння, про яке не можна мислити окремо від Його страстей. Через Хрест було відкрито двері раю і дароване вічне життя. Отже, все таїнство спасіння зображене у цьому єдиному символі Хреста.
Св. Єфрем Сирін (IV ст.) говорить про святе Древо: «Хрест — воскресіння мертвих. Хрест — надія християн. Хрест — жезл кульгавих. Хрест — потіха бідних. Хрест — скинення гордих. Хрест — надія безнадійних. Хрест — кермо для плаваючих. Хрест — пристань для гонених бурею. Хрест — батько для сиріт. Хрест — потіха для терплячих. Хрест — охоронець для юнаків. Хрест — слава для мужчин. Хрест — вінець для старців. Хрест — невинність для дівиць. Хрест — хліб для голодних і джерело для спрагнених».
Чи перші християни також вшановували Хрест?
Вшанування чесного Хреста сягає самих початків християнської Церкви. Св. Павло свідчить: «Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я – світові» (Гал. 6:14). Св. Юстин Філософ (ІІ ст.) називає Хрест найбільшим символом сили і влади Христової, а св. Іполит Римський (ІІІ ст.) – знаменом перемоги над смертю, котре носить на собі Церква. Церковні письменники Тертуліан і Оріген (ІІ-ІІІ ст.) свідчать, що вже ранні християни часто робили на собі знак св. Хреста, тобто хрестилися.
З якого часу почали вшановувати Хрест?
Перші християни шанували зображення Хреста таємно і не виставляли його напоказ, оскільки погани насміхались із такого, на їхню думку, шанування шибениці. Знайдено карикатурні зображення Ісусового розп’яття з насмішливими для християн написами. Ми зустрічаємо зображення Хреста у римських катакомбах, де віруючі таємно збирались на молитву. Часто ранньохристиянські поховання оздоблювались Хрестом. Також зображення Хреста було знайдено під час розкопок міста Геркуланум, котре у 79 р. вкрила лава вулкану Везувій.
Шанування Хресного Древа, на якому було розіп’ято Ісуса Христа, стало можливим аж у IV ст. Згідно передання, після розп’яття Христового Хрест було закопано на Голготі, а по зруйнуванні Єрусалиму у 70 р. на місці цієї гори було зведено поганський храм. У 312 р. візантійський імператор св. Константин Великий, тоді ще язичник, при підготовці до битви із своїм ворогом Максентієм побачив на небі знак Хреста і напис «Цим переможеш!». Зобразивши Хрест на своїх знаменах, він подолав вороже військо, а у 313 р. дав християнам свободу віровизнання. Близько 326 р. його матір імператриця св. Єлена провела у Єрусалимі археологічні розкопки і знайшла животворяще Хресне Древо. З того часу почалось загальноцерковне почитання цієї великої святині, а частини чесного Хреста розійшлись по цілому світі.
Цікаво, що вшанування Хреста як символу християнства цілковито заперечила аж у ХХ ст. секта свідків Єгови.
В які дні у році вшановують Хрест?
Головним святом вшанування Хреста у Церквах візантійської традиції є Всесвітнє воздвиження чесного і животворящого Хреста Господнього (14/27 вересня), котре залічується до дванадцяти найбільших празників літургійного року. Свято обіймає собою дві історичні події: вже згадане віднайдення Хреста св. Єленою і повернення святого Древа імператором Іраклієм у VII ст. із перського полону. Особливістю богослужіння цього дня є обряд воздвиження (піднесення) чесного Хреста, прибраного васильками і квітами, на всі чотири сторони світу, що є спомином про воздвиження чесного Древа при його віднайдені. Після воздвиження Хрест виставляють посеред храму для вшанування вірними.
Важливою пам’яттю Хреста у церковному календарі є третя неділя Великого посту, котра носить назву Хрестопоклонної. Це святкування було встановлене на згадку про перенесення частини Хресного Древа (властиво підніжжя) до Константинополя у VI ст. за імператора Юстина. Згодом вшанування Хреста у середопістя набуло значення духовної підтримки для посників на шляху до свята Воскресіння. Цього дня прикрашений васильками Хрест також виносять для вшанування, але без обряду воздвиження.
Ще одним святом поклоніння Хрестові є день Перенесення Древ чесного Хреста (1/14 серпня), котре співпадає із пам’яттю св. мучеників Макавейських та початком Успенського посту. Початки цього свята сягають ІХ ст., коли у Константинополі частину Хреста з молитвами переносили по вулицях, щоб припинити епідемії та моровиці. Окрім вшанування чесного Хреста у цей день теж відбувається мале водосвяття, яке традиційно пов’язують зі спомином про Хрещення Русі-України.
Цікавою хресною пам’яттю є свято Спомину явлення знамена чесного Хреста у Єрусалимі (7/20 травня). Цього дня на небі над Святим Містом було видно Хрест, котрий простягався від Голготи аж до Оливної гори. Про цю подію свідчить св. Кирило Єрусалимський (ІV ст.).
Також особливими днями вшанування чесного Хреста є середа і п’ятниця кожного тижня протягом усього року.
