Лк 9, 18-22 І сталося, коли Ісус молився на самоті й з Ним були учні, Він запитав їх, кажучи: «За кого Мене вважають люди?» Вони у відповідь сказали: «За Йоана Хрестителя, інші – за Іллю, а ще інші – за одного з давніх пророків, який воскрес». Він же запитав їх: «А ви за кого Мене вважаєте?» Петро ж у відповідь сказав: «За Христа Божого». Та Він, заборонивши їм, наказав нікому не розповідати цього, кажучи: «Син Людський має багато постраждати, і буде відкинений старшими, первосвящениками й книжниками, і буде вбитий, і воскресне третього дня».
Є певні рівні пізнання Христа. Можна знати Його, як знав народ, учні або дійти до рівня пізнання Петра, який бачив в Ісусі Христа Божого, тобто Месію. Зауважимо, попередній текст Євангелія повний згадок конфронтації Ісуса з фарисеями. Коли учні пливли на човні, Ісус згадує закваску фарисеїв, але, незважаючи на їхні суспільну вагу і ворожість до Себе, Ісуса не цікавить думка авторитетів щодо Нього. Не поміщаючи єврейських вчителів духовності в ці рівні пізнання Бога, Ісус натякає, що вони мають рівень нижчий, ніж у народа.
Християнство постійно готує для уроки, коли перші опиняються останніми, а нам і далі не бракує сил досягати першості, незважаючи на Божі попередження.
В описі цього фрагменту в Євангелії від Матея говориться про околиці Кесарії Филипової. Лука говорить про інші деталі – коли залишилися на самоті.
Маємо залишатися з Богом на самоті, зупинятися в своєму повсякденному потоці справ, щоби не пропустити найголовніше.
Про Ісуса сказано, що Він молився на самоті, а про учнів – всього лише, що вони були поруч з Ним. Не сказано, що вони молилися разом. Вони просто перебували поруч.
По різним причинам молитва може бути для нас затяжкою – криза, розпорошеність, мала віра. Однак кожний з нас може прийти до Бога і побути поруч.
