Лк 4, 31-37 Того часу прийшов Ісус у Капернаум, місто галілейське, і навчав їх щосуботи. І дивувалися з Його вчення, бо слова Його мали владу. А в синагозі був чоловік, який мав духа нечистого – демона. І він закричав гучним голосом: «Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Чи Ти прийшов вигубити нас? Я знаю, хто Ти, – Святий Божий!» Та Ісус заборонив йому, кажучи: «Замовкни і вийди з нього!» І демон, кинувши його на саму середину, вийшов з нього, зовсім не заподіявши йому шкоди. І всіх охопив жах. І вони говорили один одному, кажучи: «Що це за вчення, яке владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять?» І розходилася чутка про Нього по всіх місцях околиці.
В синагозі не звикли чути слова, сказані з силою, але їх абсолютно не дивувала присутність одержимої людини. Одержимість виявилася лише в моменті, коли Ісус сказав міцне слово, з’явився в синагозі? Чи скоріше в синагозі приймали одержимого “таким яким він є”?
Сьогодні є релігійні спільноти, які вінчають гомосексуальні пари, тобто там акцептується гріх, поневолення людини сприймається, як норма.
Але якщо одержимість виявилася з появою Ісуса, бо раніше одержимий поводив себе нормально, тоді ми приходимо до іншого висновку: тільки справжнє світло може освітлити темні сторони нашої особистості. Зауважимо, що це відбулося, коли Ісус проповідував ” з силою”. Слово Боже містить в собі силу і здатність освітити будь-яку темінь нашої душі.
Слово не діє як магічний елексир, коли людина чує і приймає Слово, коли Воно починає звучати сильно в її душі, зовнішньо людина починає виглядати “гіршою”, а не кращою”. Спочатку “виявляється” гній, а потім людина з поміччю Духа Святого працює над цим. Такий стан речей може збентежити неофіта – він прийшов в Церкву, ревно молиться, читає Біблію, щоби стати кращим, очікує свого духовного поступу, натомість стає “одержимим”. Це неправильний висновок, бо людина “підхопила” одержимість в Церкві, але виявила те, що було прихованим.
Я не абсолютизую значень, причин і наслідків всіх випадків згіршення у неофіта, але може діяти такий механізм, як в інших людях, так і в собі. Це лякає людину. Вона пов’язує своє “погіршення” з новим у житті – Церквою, молитвою, Словом, але приймає неправильне рішення, коли повертається до своєї “нормальності” – залишає Біблію, формалізує молитву, церковне життя і перестає чути Слово, сказане з силою.
